By Сонний водій, їдучи темною дорогою, раптово чує гучний звук удару, а потім бачить на бампері пляму крові. Іншим разом поліція на місці злочину знаходить невеликий, але підозрілий слід крові. В обох випадках дуже важливо перевірити, кому належить виявлена кров – людині чи тварині. Однак тести займають багато часу і створюють ризик знищення цінних доказів. Дослідники вважають, що розв’язанням проблеми може стати нова криміналістична техніка – пише Гаріні Барат у журналі Scientific American.
Щоб розробити швидкий і неруйнівний метод ідентифікації людської крові, Ігор Леднєв і Евеліна Містек-Морабіто, хіміки-кримінологи з Університету штату Нью‑Йорк, що в Олбані, вирішили поєднати спектроскопію зі статистикою. Для цього вони дослідили відбиття інфрачервоного випромінювання від висушених проб крові людини й десяти різних видів тварин, зокрема тих, які найчастіше трапляються серед домашніх улюбленців: собак, котів і хом’ячків, а також оленів і лосів, що періодично стають учасниками дорожніх аварій.
Дослідники зафіксували відбите світло, вигляд якого залежить від складу крові. Потім використали отримані дані, щоб натренувати алгоритм машинного навчання для швидкого й точного розпізнавання людської та тваринної крові.
“Наша техніка дає змогу звузити набір взірців до найважливіших із тих, які потім потрапляють у лабораторію для дослідження ДНК”, – пояснює Містек-Морабіто. Зараз у кримінології для розрізнення людської та тваринної крові використовують руйнівні біохімічні тести, які іноді можуть давати помилкові результати. Ефективність нового методу тестування ще треба довести в польових умовах, але Містек-Морабіто каже, що перші результати є перспективними.
У дослідженнях, результати яких були опубліковані у Communications Chemistry, науковці використовували переносне лабораторне обладнання. Леднєв зараз працює над адаптацією цієї технології для маленького ручного аналізатора. Такий пристрій для спектроскопічних досліджень поміщався б у долоні й давав би змогу на місці характеризувати різні виділення організмів. “Переносні інструменти – це майбутнє, – переконує Містек-Морабіто. – Вони дозволили б перемістити криміналістичну лабораторію на місце злочину”.
“Ці дослідження є підтвердженням концепції використання неруйнівних методів для аналізу взірців”, – пояснює Пітер Мессі, кримінолог з Університету Південної Флориди, який не брав участі в реалізації проєкту. І додає, що прилад, який можна було б використовувати в польових умовах, має бути невеликим, простим в обслуговуванні й порівняно дешевим.
Своєю чергою Метью Боделет, хімік-кримінолог з Університету Центральної Флориди, який теж не був учасником досліджень, вважає, що спектроскопічні технології в цьому сенсі є дуже перспективними, оскільки вимірювальні прилади можна зменшити до розмірів мобільного телефона. Але він бачить іншу проблему. Оскільки процес машинного навчання не дає змоги визначити фізіологічні чинники, які лежать в основі розрізнення, Боделет сумнівається, чи метод виявиться так само ефективним у разі більшої групи диких тварин, спосіб харчування і стан здоров’я яких сильно відрізняються.
Щоб цей метод можна було застосовувати в практичній криміналістиці, дослідники мають постійно розширювати спектр взірців, що використовуються для калібрації. Леднєв співпрацює з кримінологами із New York State Police Crime Laboratory System, щоб перевірити результативність тесту в реальних умовах на місці злочину.
