By Для багатьох з нас життя у світі COVID-19 виглядає так, наче ми перенеслися в альтернативну реальність. День і ніч ми замкнуті у чотирьох стінах. Боїмося торкатись продуктових товарів, які нам постачають до дверей. Коли ми виходимо у місто, одягаємо маски і нервуємося, коли мимо проходить хтось, хто маски не носить. Маємо проблему із розпізнаванням обличь. І все це здається трішки нереальним – пише Торе Ніельсен у журналі Scientific American.
COVID-19 змінив також світ наших снів: те, як довго вони тривають, як багато наших сонних марень ми запам’ятовуємо, а також яким є їхній характер. На початку цього року, коли було запроваджено обмеження щодо виходу з дому через COVID-19, суспільство досить несподівано зіткнулось з чимось, що я називаю хвилею сонних марень: глобального зросту повідомлень про інтенсивні, дивні сни, багато з яких були пов’язані з коронавірусом і соціальною дистанцією. В соціальних мережах почали появлятися такі поняття, як сни про коронавірус, сни про lockdown, COVID-дні нічні кошмари. До початку квітня як у соціальних мережах, так і в мас-медіа головного нурту появилась тематика: світу сниться COVID-19.
Хоч загальні зміни в сонних мареннях виявили вже у США внаслідок трагічних подій, таких як теракт 11 вересня 2001 року чи землетрус у Сан Франциско у 1989 році, хвилі таких розмірів ніколи раніше не фіксували. Цей зріст кількості сонних марень є також першим, котрий проявився глобально і вперше в епоху соціальних мереж, завдяки чому сни стали легко доступними для негайного аналізування. Пандемія теж вперше стала подією, що впливає на сни.
Але на чому точно базується це явище? Чому воно проявилося так стрімко? Щоб знайти відповіді Дайрде Барретт, асистент-професор у Гарвардському університеті і головна редакторка часопису Dreaming, ініціювали 22 березня дослідження онлайн снів, пов’язаних із COVID-19. Ерін і Грейс Грейвлі, артисти із San Francisco Bay Area створили сторінку IDreamofCovid.com, на якій архівують та ілюструють пандемічні сни. На Твіттері появився профіль @CovidDreams. Потім Келлі Балкелі, психолог релігії і директор Sleep and Dream Database, провів дослідження YouGov за участю 247 дорослих американців. А моя колишня докторантка Єлізавета Соломонова, яка зараз проходить стажування після докторантури у McGill University, разом з Ребеккою Робіллард із Royal Institute of Mental Health Research в Оттаві, та з іншими науковцями опрацювала анкету, у якій взяло участь 968 осіб у віці не менше 12 років, котрі походили майже виключно із Північної Америки.
Результати цих досліджень, ще не опубліковані у рецензованих часописах, але вже у попередній версії доступні онлайн, документують несподіваний зріст кількості сонних марень, їхню разючу різнорідність і багато психічних проблем, пов’язаних з ними.
Триденне зондування Балкелі показало, що в березні сни запам’ятало на 29% американців більші, ніж зазвичай. Соломонова і Робіллард відкрили, що 37% осіб снилась пандемія, а в багатьох снах проявлялися мотиви неможливості виконання якогось завдання (наприклад, втрата контролю над автомобілем) і загрози зі сторони інших осіб.
Чимало дописів підтвердили це відкриття. Одна з осіб, профіль якої на Твіттері @monicaluhar, написала: «Мені снилося, що я повернулась восени як вчителька на заміну, не підготована. Учні не дотримувались соціальної дистанції, а вчителі не могли відповідно розділити учнів або зустрічалися з ними по-одному». В свою чергу @therealbeecarey повідомляє: «Мій телефон було інфіковано і він висилав багато випадкових фотографій на Інстаграм з камери апарату; я весь час відчував значний неспокій».
У новіших дослідженнях було відкрито якісні зміни в емоціях, які проявлялися у сонних мареннях, і хвилювання про здоров’я. В описах снів дорослих бразильців, яких було піддано ізоляції, появилося багато слів, пов’язаних з гнівом, смутком, інфікованістю і чистотою. Аналіз описів 810 снів, які було розміщено на профілях фінів, продемонстрував, що більшість висловлювань вказували на неспокій – 55% і стосувалися безпосередньо пандемії (недотримання соціальної дистанції, клопоти старших осіб), і такі емоції переважали серед людей, котрі відчували наростання стресу упродовж дня.
Дослідження за участю 100 медсестер, яких направили опікуватися пацієнтами з COVID-19 в китайському місті Ухань, виявило, що 45% з них зазнали нічних кошмарів – це удвічі вищий процент, ніж у випадку китайських амбулаторних психіатричних пацієнтів, і в багато разів вищий, ніж загалом у популяції (5%). Здається очевидним, що у цьому безпрецедентному відкритті оніричних загород можуть відігравати роль певні базові біологічні і суспільні процеси. Принаймні три чинники могли викликати і підтримати хвилю сонних марень: порушення ритму сну збільшувало тривалість фази REM і що йде в слід за цим – кількість сонних марень; страх перед зараженням і соціальною дистанцією виявився надто сильним, щоб сон міг його заспокоїти; а ще й повідомлення в мас-медіа підсилювали ці явища.
