By На сайті ООН повідомляють про проведення дослідження в галузі охорони здоров’я під керівництвом Програми з розвитку ООН в Україні та київської школи економіки:
«Докази свідчать, що дефіцит державних ресурсів у секторі охорони здоров’я України збільшується завдяки їх неефективному використанню. Розподіл витрат на охорону здоров’я здійснюється на користь госпітальних послуг, а не дешевших профілактичних заходів. Непрозора паралельна системи готівкової оплати послуг становити загрозу для доступу українських пацієнтів до лікування.
Це один з результатів спільного дослідження, проведеного Світовим банком та Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні у співпраці з Київською школою економіки. Дослідження аналізує первинну медико-санітарну допомогу, лікарні та адміністративні ланки в охороні здоров’я у чотирьох регіонах України: Полтавській, Львівській, Донецькій та Луганській областях. Воно поєднує результати досліджень з використанням двох глобальних методологій: дослідження з відстеження державних видатків (PETS) та кількісне дослідження надання послуг (QSDS). Це дослідження аналізує шляхи використання державних ресурсів та результати, отримані завдяки використанню цих ресурсів.
ПРООН зробила свій внесок у дослідження шляхом розширення первинного географічного покриття з Полтавської та Львівської областей у Центральній та Західній Україні, включивши східні регіони – Донецьку та Луганську області, де гуманітарні та соціально-економічні наслідки збройного конфлікту створюють додаткові виклики у наданні медичної допомоги.
Ключові висновки:
– Державні витрати на охорону здоров’я в Україні становлять 77 доларів на душу населення (2015 рік) і є найнижчими серед європейських країн.
– Відносно невеликі витрати на охорону здоров’я підтримують одну з найбільших надмірно громіздких інфраструктур галузі охорони здоров’я у Центральній Європі, в якій нараховується 0,4 лікарні, 7,4 ліжка, 4,4 лікаря та 8,6 медсестр на 1000 чоловік.
– Бюджетне планування характеризується надмірним контролем та регулюванням і не дає місцевим органам влади та лікарням достатніх повноважень для управління фінансами.
– Державне фінансування становить лише близько половини загальних витрат на охорону здоров’я. Паралельно функціонує непрозора система оплати за готівку.
– Витрати сектору охорони здоров’я здійснюються переважно на надання послуг лікарень, а не на первинну медичну допомогу, що забезпечує недорогі профілактичні заходи. У Донецькій області 70% бюджету спрямовується на лікарняну допомогу, тоді як на послуги первинної медичної допомоги – лише 13%.
– Бюджети надавачів послуг більшою мірою витрачаються на оплату праці та комунальних послуг, лише залишок витрачається на ліки. В цілому близько 50% опитаних співробітників повідомляють про періодичний дефіцит ліків. У більшості закладів покривається менше 25% медикаментозних потреб; 63% лікарів просять пацієнтів придбати необхідні ліки, коли вони недоступні в медичному закладі.
– Заробітна плата медичного персоналу значно нижча за очікуваний рівень. Понад 3 з 10 лікарів також працюють на інших роботах (так зване “суміщення”), що впливає на продуктивність персоналу та надання послуг.
На підставі отриманих результатів дослідження рекомендує заходи щодо покращення як якості послуг, так і ефективності витрат на охорону здоров’я. Прискорення реалізації реформи системи охорони здоров’я допоможе перейти до фінансування медичної допомоги на підставі отриманих результатів. Чітке визначення пакетів медичних послуг разом із запровадженням механізмів укладання контрактів допоможе краще спрямовувати наявні державні ресурси для надання гарантованих медичних послуг громадянам.
Це також допоможе роз’яснити пацієнтам гарантований рівень покриття з державного бюджету та вплинути на невизначеність щодо очікуваних внесків з боку пацієнтів. Формалізація механізмів співоплати допоможе покрити фінансові прогалини та зробити постачальників більш відповідальними за додаткові надходження. Забезпечення більшої свободи в управлінні фінансами стимулюватиме більш раціональні витрати на децентралізованому рівні.
Публічне розкриття витрат та окремих показників ефективності забезпечать кращу прозорість та підзвітність постачальників медичних послуг. Доступ до даних та порівняльний аналіз ефективності різних закладів є одним з найбільш ефективних механізмів підвищення ефективності надання послуг.
Крім того, швидке впровадження електронного обміну даними допоможе підвищити підзвітність результатів та покращити зв’язок витрат із наданими послугам».
