Дейтонському договору – 25. І досить?

14 грудня 1995 року було підписано Дейтонську угоду, завдяки якій вдалося закінчити війну у Боснії і Герцеговині. Минулої суботи відбулись урочистості з нагоди 25-літнього ювілею цієї події. Промова посла США в БіГ Еріка Нельсона, яку він виголосив на заході, насторожила та водночас заохотила всіх учасників урочистості, а за посередництвом ЗМІ – дійшла й до мешканців регіону. Тепер усі зацікавлені мають право поставити запитання, чи Захід (і зокрема – США) готовий змінити умови “дейтонського миру”?

Що ж такого сказав американський посол? Головне послання його виступу полягало в тому,що прийшов час переглянути Дейтонський договір і що Сполучені Штати готові підтримати зусилля, скеровані на те, щоби БіГ стала функціональною демократичною державою. “Щоби нам це вдалося, мусимо вдосконалити договір, який ніколи не задумувався як вічний,– сказав Ерік Нельсон. – Його недоліки можуть і повинні бути виправлені”. І США, за словами Нельсона, стануть державою, яка щоденно буде сприяти перетворенню такої візії в дійсність. 

Неважко собі уявити, що така публічна заява представника однієї з наймогутніших держав світу здатна викликати “політичний землетрус” на західних Балканах– щонайменше через дві причини. Перша з них: умови Дейтонського договору не задовольняли цілком жодну з трьох “насильно примирених” сторін – ні сербів, ні хорватів, ні босняків (боснійських мусульман), які “спільно, але не разом” мешкають у БіГ. Проблема в тому, що за умовами “Дейтона” із самого початку була створена нефункціональна державна конструкція. Теоретично владу в цій федеративній країні мали б поділятипредставники трьох вищезгаданих “конституційних” народів. Однак дійсність є іншою. Серби, які мають свою автономію, займають ледь не половину території і становлять понад третину населення країни, провадять окрему політику, яка мало в чому погоджується з політикою офіційних державних органів БіГ. Босняки, яких є найбільше і амбіції яких відповідно є найвищими, не мають реальної сили, щоби впливати на ситуацію загалом у країні – як у внутрішніх питаннях, так і в зовнішніх. Найважче в цій ситуації хорватам, які, за застарілим переписом, становили приблизно 15 % населення (з очевидною тенденцією відселення поза БіГ), останнім часом не мають навіть свого представника у центральних органах влади. Тому всі розуміють, що Дейтонський договір приніс у регіон насправді те, від чого ще у 1995-му застерігав тодішній німецький канцлер Гельмут Коль – закінчив війну, але не забезпечив миру, при якому б громадяни мали право на життя без страху і постійних політичних криз. 

Другою причиною є те, що ситуація в БіГ давно вже нікого не влаштовувала – ні мешканців, ні закордонних партнерів, гарантів дотримання договору. Окрім хіба що місцевих кланів, які узурпували собі повноту влади і взяли під контроль усі ресурси. Мешканців втомила постійна корупція й кумівство у владі, нездатність державних чи місцевих органів розв’язати проблеми у сфері першої життєвої необхідності людей: безробіття, занепад освіти, розвал медицини, втеча молоді і фахових кадрів, наплив нелегальних мігрантів, активна діяльність злочинних груп – усе це мучило БіГ від самого початку. Міжнародну спільноту непокоїло ще й те, що її підопічна країна не робить реально жодних кроків у напрямку зближення з НАТО чи ЄС – ні реформ, ні верховенства права, ні боротьби зі злочинністю. Не кажучи вже про всім відомий суттєвий вплив ісламського світу в частині спільноти босняків чи “русского мира” й конкретно Кремля в сербській автономії. Й от Заходові, здається, увірвався терпець.

У згаданих урочистостях брали участь і сказали важливі словапредставники ЄС, НАТО, Франції та Німеччини та ін. – всіх головних держав та організацій, які можуть мати вплив на подальші процеси в цій країні. Здебільшого вони заявили – можливо, не так відкрито, як посол США, але не менш чітко, – що не терпітимуть такої ситуації в БіГ. Але водночас, щоби не заохочувати інших зацікавлених, підкреслили, що не залишать народи Боснії і Герцеговини самих на себе. 

Так, колишній президент США Білл Клінтон чітковказав, що з націоналізмами в цій країні потрібно “зав’язувати”. Генсек НАТО Єн Столтенберг сказав, що проблеми у цій країні мають бути вирішені мирним шляхом в рамках компромісу, а також пообіцяв, що Альянс і надалі буде підтримувати мир у БіГ. Голова французького дипломатичного відомства попередив, що ніхто більше не буде толерувати ревізіоністських настроїв у окремих частинах БіГ. А представник Німеччини додав, що національна героїзація “військових злочинців” завжди буде неприйнятною в Європі.

Отже, Захід своє слово сказав чітко і недвозначно. Тепер час для відповіді з боку БіГ. З цим може бути складніше, бо, перефразовуючи одну відому приповідку, можна сказати: “Балкани – справа тонка”.