By 
Переглядаючи передвиборчі програми трійки лідерів президентських перегонів, зауважив, що лише у чинного гаранта є обіцянка “перекрити всі офшори”. То що ж таке офшори і як з ними боротися?
З англійської “offshore” – “поза берегом”,“поза межами”. Термін був сформульований і введений в обіг у 1723 р. у Великій Британії в контексті одного з низки судових засідань у сфері комерційного права. Сьогодні ж це метод “планування” податків абоїхньої “оптимізації” (ухилення від сплати). Законодавство деяких країн (переважно острівних) частково або повністю звільняє від оподаткування доходи компаній, отримані за межами кордонів країни реєстрації. Такі підприємства сплачують лише фіксований збір.
Загалом офшоризація економічної діяльності – це узаконена форма виведення капіталів та приховування їх закордоном. Сьогодні ця проблема охопила майже всю планету. За даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), щороку через офшори світ втрачає приблизно 20 трлн доларів, що в середньому дорівнює 10% економіки країн. Якщо у розвинутих державах офшори є інструментом ухилення від податків, то в країнах, що розвиваються, вони стали механізмом хеджування[1] економічних ризиків, ефективного захисту власності.
Останніми роками світова спільнота дуже стурбована діяльністю офшорних компаній, а тому щороку розробляє нові підходи для боротьби з ними. Про це свідчать, зокрема, результати 39-го саміту Великої сімки, на якому йшлося про встановлення нових міжнародних стандартів та пошуку шляхів обміну інформацією в податковій сфері для запобігання та припинення дій щодо ухилення від сплати податків. Отже, світ розпочав глобальний процес деофшоризації міжнародної економіки.
У широкому сенсі деофшоризація – це протидія розмиванню оподатковуваної бази та виведення прибутку з-під оподаткування, а у вузькому – виявлення прибутків, виведених у низькоподаткові й офшорні юрисдикції, та їхнє оподаткування.
Важливим інструментом міжнародно-правового регулювання офшорного бізнесу є діяльність Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF). Організація допомагає державам сформувати режим протидії легалізації незаконно отриманих доходів, вдосконалити правову систему, підвищити роль фінансових та кредитних установ у протидії відмиванню грошей та активізувати міжнародне співробітництво в цій сфері. FATF розробила списки держав, що ухиляються від застосування контрзаходів для захисту світової фінансової системи у разі виникнення ризиків відмивання грошей.
У 2017 році країни G20 і організація ОЕСР розробили план BEPS, що вніс певні зміни у міжнародну систему оподаткування. BEPS побудований на трьох принципах: обґрунтованість, субстанція, прозорість, до яких додаються міжфункціональні сфери діяльності. План містить 15 сценаріїв, спрямованих на запобігання вимивання оподатковуваної бази і перекладу доходів в низькоподаткові юрисдикції. Однак цей документ є швидше рекомендацією, тому виконувати його необов’язково.
Глобалізація економіки спричинила податкову конкуренцію між країнами. Щоб подолати її у ЄС, Європарламент вирішив рухатися шляхом гармонізації оподаткування та встановити єдину ставку податку на прибуток у всіх країнах ЄС, яка буде в діапазоні 19-22%. Але держави, що не входять до Євросоюзу, можуть утримувати й нижчу ставку чи й зовсім не мати податку на прибуток. Отже, спокуса перемістити дохід в іншу юрисдикцію виникатиме і надалі.
[1]Обмеження ризику шляхом укладання протилежної угоди
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
