By У межах відомого експерименту чоловіків попросили швидко оцінити ідентичні фотографії однієї й тієї самої жінки, які відрізнялися лише дрібною деталлю – розміром зіниць. Фотографія із розширеними зіницями сподобалась учасникам більше, ніж зі звуженими – пише Аріадна Цьонжеля в журналі Świat Nauki.
Людські зіниці можуть збільшуватися навіть у кілька разів – вони реагують на світло, намагаючись або вхопити найменшу його кількість, або ж захистити сітківку від надміру. Зіниці, які не реагують на світло, можуть бути ознакою вживання наркотиків: розширені – показником споживання збудливих субстанцій, як-от амфетамін і кокаїн, марихуана чи LSD; натомість звужені – опіумних речовин, зокрема героїну чи морфіну.
Зміна розміру зіниць відбувається і як реакція на емоції – вони розширюються, коли ми відчуваємо радість, збудження чи страх, – а також вона є вираженням підсиленої чутливості в ситуаціях, які вимагають ухвалення рішення або знайдення виходу, що допоможе уникнути небезпеки.
Наші зіниці розширюються ще й тоді, коли ми виграємо. Науковці з Інституту психіатрії імені Макса Планка, що у Мюнхені, вирішили дослідити, чи зіниці особи з депресією слабше реагують на приємні чинники, пов’язані з нагородою. В експерименті взяла участь 41 особа з депресією – з різним рівнем посилення симптомів. У контрольній групі було 25 здорових осіб. Учасники мали зіграти у гру, у якій можна було виграти незначні суми грошей.
Реакцію зіниць учасників під час гри відстежували за допомогою eye tracker. Зміни розміру зіниць моніторилися з частотою 250 знімків на секунду. Перспектива грошового виграшу не викликала в пацієнтів із важчими випадками депресії такої реакції, як у здорових осіб. Результати дослідження було опубліковано 25 листопада 2020 року на сторінках Brain Sciences.
У своєму коментарі професор Віктор Спурмейкер з Інституту психіатрії імені Макса Планка сказав, що дослідники підозрюють, що за цим стоять механізми фізіологічної природи, які можуть пояснити ще одне явище, яке часто проявляється під час депресії – ангедонію, тобто пониження здатності відчувати приємність і радість. Обсервація реакції зіниць дала б змогу краще розпізнавати симптоми, аніж на основі співбесіди, а діагноз, що базується на фізіологічних параметрах, дозволив би точніше застосовувати терапію, зважаючи на стан пацієнта.
