By Коли Каролін К’юрл відвідала на Алясці острів Хавадакс, який тоді називали Щурячим островом (Rat Island), то її відразу вразила тиша. “Коли ти на острові, на якому ніколи не було щурів, то птахи є буквально скрізь. Галасу насправді багато, – каже вона. – Але коли опинишся там, де є щурі, то відразу це зауважиш”. Пише Рейчел Ньювер у журналі Scientific American.
Нині Хавадакс знову став галасливим місцем. Приблизно через десятиліття після успішно завершених дій із ліквідації хижих гризунів сюди повернулося багато морських птиць. Але користь є помітною для всієї прибережної екосистеми острова, де знову зароїлися різноманітні форми життя. Результати, описані в Scientific Reports, демонструють, що деякі екосистеми можуть відновлюватися із захопливою швидкістю, якщо їм дати шанс.
“Це дослідження є прикладом чогось позитивного, що може трапитися, коли ми, люди, вирішимо поприбирати після себе, – каже К’юрл, екологиня з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго, що є головною авторкою дослідження. – Воно також демонструє, наскільки все поєднано одне з одним, особливо у випадку прибережних екосистем”.
К’юрл почала досліджувати вплив щурів на довкілля на далеких Алеутських островах у межах своєї докторської праці. Ті ненаситні гризуни дісталися на Хавадакс наприкінці XVIII століття, втікаючи з тонучого японського корабля, і швидко винищили пташину спільноту. Перші відкриття К’юрл, опубліковані 2008 року, показали, що щурі вплинули не лише на птахів, але й на увесь харчовий ланцюжок – аж до водоростей.
Без птахів, які харчувалися морськими безхребетними, популяції слимаків та інших рослиноїдних видів стрімко розрослися і виїли морські водорості, які є ключовими біотопами для інших організмів. “Деякі інвазійні види можуть здійснювати більш тривалий вплив на середовище, ніж могло б здаватись”, – говорить К’юрл.
Ці перші відкриття надихнули U.S. Fish and Wildlife у співпраці з Service The Nature Conservancy and Island Conservation знищити щурів, скинувши на острів Хавадакс отруту. К’юрл та її співробітники отримали фонди для дослідження острова через 11 років після цього. Вони виявили, що його прибережна екосистема поступово відродилася й тепер нагадує такі самі екосистеми, що й на інших Алеутських островах, де ніколи не було щурів, – із набагато меншою кількістю морських безхребетних і більшою масою водоростей.
“Нечисленні проєкти дератизації спрямовані на морські екосистеми, тому випадок з островом Хавадакс насправді заслуговує на увагу, – говорить еколог Деніел Сімберлофф з Університету Теннессі в Ноксвіллі, який не брав участі в дослідженні. – Це дуже цікаві, елегантні з наукового погляду результати. І, зрозуміло ж, дуже важливі для охорони природи”.
