Дерусифікація: Архип Куїнджі

Дерусифікація: Архип Куїнджі
Наприкінці січня 2019-го із Третьяковської галереї викрали картину Архипа Куїнджі “Ай-Петрі”. Доволі символічно, зважаючи, що Росія поцупила в України півострів, на якому розташована згадана гора, та ще і привласнила художника, що її малював.

Як свідчать російські джерела, Архип Куїнджі – “російський художник грецького походження”, “відомий російський пейзажист”. Ба більше, журналіст Дмитро Соловйов пише: “…Нам приємно, що в нас є російський художник на прізвище Куїнджі. Він, звісно, походить із греків-урумів, що проживали на території сучасної ДНР”[1].

Насправді ж творчий шлях митця тісно пов’язаний з Україною, що дає підстави стверджувати його українськість. Сам же Архип Куїнджі, за спогадами М. П. Неведомського, так описував сутнісні ознаки творчості: “Художник є той, хто вміє вловити і відтворити внутрішнє, єдине, – те життя й той смисл життя, які начебто розсипалися в деталях, роздробилися в них…”[2].

Найвидатніші полотна Архипа Куїнджі територіально й ментально поєднані з Україною, з її природою. Це, наприклад, картини “Степ”, “Степ із вітряком на тлі”, “Хмари”, “Чумацький шлях у Маріуполі”, “Українська ніч”, “Україна”, “Місячна ніч на Дніпрі”, “Ранок на Дніпрі”, “Череда в степу”, “Вечір в Україні” тощо. Натомість у художника немає полотен “Російська північ”, “Російська Ладога”, “Російський Валаам”, “Російська береза”.

У 1878 р. роботи Архипа Куїнджі були представлені на Всесвітній художній виставці в Парижі. Критики захоплювалися картинами живописця, вказуючи на їхню національну самобутність і оригінальність. Наприклад, журналіст Поль Манц писав у газеті “Temps”: “Справжню цікавість викликають декілька пейзажів, особливо п. Куїнджі. Жодного сліду зарубіжного впливу чи, принаймні, якихось ознак запозичення: “Місячна ніч в Україні”[3] дивує, здається навіть неприродною”[4]. А тогочасний європейський критик Еміль Дюранті зазначав: “…Куїнджі, безперечно, найцікавіший з-поміж молодих російських живописців. Оригінальна національність відчувається в нього більше, ніж у інших”.

Начебто розуміючи, що крадене потрібно віддавати, росіяни все ж наполягають: “Є й такі, яким спадає на думку називати українським письменником Гоголя – писав усе життя російською, жив у Петербурзі й Римі, але фактура деяких його творів досить щільно пов’язана з українським селом. Але ми ж розуміємо – російський. Писав ж російською мовою”. Для москвинів найпереконливішим формальним аргументом належності до Росії залишається російська мова. Звучить так, наче українську ніколи не забороняли, а людей, які нею розмовляли, не переслідували. Ми ж натомість говоримо про картини, що мають власний спосіб ідентифікації, і він на користь України.

[1]Тут і далі цитуємо за: RT: Дмитрий Соловйов. Куинджи наш

[2]М. П. Неведомский. А. И. Куинджи

[3]В оригіналі назва картини “Українська ніч”(1876 р.)

[4]Тут і далі цитуємо за: Великие художники: Архип Иванович Куинджи. – М.: Директ-Медиа, 2009

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ