Дерусифікація: Олександр Колчак

Іван Розпутенко, доктор наук з державного управління, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Московська влада так і не реабілітувала адмірала Олександра Колчака. Але чому? Причин є кілька: таємниче зникнення російського золота, лідерство у Білому русі, посада Верховного правителя Росії, співпраця з країнами Антанти. Його й досі вважають англійським шпигуном і катом, що здійснив масовий терор у Сибіру. Однак ким же насправді був адмірал Колчак і за що його вбили більшовики?

Олександр Колчак – адмірал, Верховний правитель Росії, вчений-океанограф та полярний дослідник українського походження. Він є нащадком Лук’яна Колчака, сотника Бузького козацького війська, який охороняв кордони Росії по Дністру. Російські джерела свідчать, що прізвище Колчак має тюркське походження, однак насправді воно польсько-українське[1].

На початку квітня 1917 року у Севастополі відбувся з’їзд Чорноморської української громади. Зібралося понад 6 тис. учасників, прибув і командувач флотом О. Колчак. Він виголосив промову, в якій, зокрема, зазначив: “Мені випала честь говорити з українцями, що зібралися тут заявити про своє існування, наочно його засвідчити. Чорноморський флот, керувати яким маю за честь, на 90% складається з синів цієї нації. Я не можу не вітати українську націю, яка дала мені найліпших моряків, які тільки є у світі”. При Раді громади виник військово-морський клуб імені Івана Сірка[2]. 

У травні того ж року українська громада і військовий клуб влаштували у Сімферополі Шевченківське свято, яке очевидці описували так: “Свято для Сімферополя випало досить таки імпозантно. Самих військових українців з нашої залоги прибуло до десяти тисяч… Цивільних українців теж прибуло кілька тисяч. Були й делегації від українських залог Феодосії та Севастополя, а також від Чорноморського Флоту”.

Генерал Дієвої армії УНР Микола Капустянський згодом описав О. Колчака та його ставлення до процесу українізації: “Адмірал Колчак був, без сумніву, талановитий моряк, чесний патріот, муж сильної волі, нестримної енергії і високих моральних якостей. Був поміркованою ліберальною людиною. На самовизначення народів Колчак дивився прихильно і вважав, що тільки націоналізмом можливо перемогти московський червоний інтернаціонал. Цікаво, що на посту командира Чорноморської фльоти в час революції і на початку большевизму адмірал діяв у повному контакті з українськими організаціями і завжди числився з ними. Він охоче дав свою згоду на українізацію Чорноморської фльоти. Дружина Колчака співчувала українському рухові і інколи в урочисті дні навіть появлялася в нашому національному вбранні. Взагалі, Колчак користувався великою повагою в Чорноморській фльоті і в українського суспільства в Севастополі. За часів Центральної Ради делегати від фльоти і від наших українських організацій висували кандидатуру адмірала Колчака на пост морського міністра”.

Олександр Колчак ніколи не воював з українцями. Навпаки, керуючись насамперед інтересами збереження боєздатності флоту, він не втрачав зв’язку з українськими громадами, як і надії на порозуміння із керівництвом Центральної Ради. А його дружина Софія Колчак, що народилась у Кам’янці-Подільському, на початку травня 1917 р. записалася до Чорноморської української громади.

У той час Колчак святкував Трійцю разом з українцями Севастополя. 27 травня 1917 р. майбутній Верховний правитель Росії з’явився на двадцятитисячному мітингу під гаслами “Хай живе вільна Україна”, “Наше військо – наша сила”, “Хто матір забуває – того Бог карає”, “Борітеся – поборете”, взяв участь у панахиді за Тарасом Шевченком та виступив із промовою. Як переповідали свідки, згадав адмірал про боротьбу козаків за кращу долю країни та заявив, що “дуже радіє за свято – свято воскресіння та відродження України”; певен, що “міцний дух справжньої української демократії – це скеля, об яку розіб’ються наші вороги”, і бачить “зорю нового життя вільного народу українського”. Вітає українців і бажає “великого розвою невмирущій Україні”[3].

Згодом союзники з Антанти через відмову віддати їм російський золотий запас “здали” Колчака есерам. Адмірала, без суду і вироку, розстріляли на березі річки Ушаковки та скинули в ополонку, а разом з ним – і таємницю російського золота.

[1] Україна incognita: Андрій Безсмертний-Анзіміров.Олександр Колчак

^[2] Тут і далі цитуємо за: Livejournal: Українські ноти в романсі адмірала Колчака

[3]День: Володимир Бойко. Адмірал Колчак: український сюжет

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com». 
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.