Чимало поетів та письменників (Вольтер, В. Гюго, Дж. Байрон, Ю. Словацький, К. Рилєєв, Т. Шевченко, М. Старицький, С. Руданський тощо) звертались у своїх творах до образу Івана Мазепи, й усі оцінювали його позитивно. Однак Олександр Пушкін у поемі “Полтава” (1828 р.) описав легендарного гетьмана, а з ним і увесь народ, у доволі негативних барвах, доповнивши антиукраїнськими метафорами.
Історики, літератори й художники по-різному тлумачать особистість Мазепи. Наприклад, в однойменній поемі Джорджа Байрона гетьман – романтичний герой, людина пристрасті й могутнього характеру, що має здібності харизматичного лідера. Це сильний, яскравий чоловік, який здатний порушити закони суспільства, що згодом призводить до трагічних наслідків.
Натомість О. Пушкін побачив у Мазепі тільки синтезований негатив. Завдяки російським історикам, зокрема Миколі Карамзіну, гетьмана вважали людиною, котра зрадила царя Петра I, великого реформатора.У поемі Пушкіна Іван Мазепа – злодій, якому немає прощення, підлий віроломник, що не виправдав довіри російського царя, холоднокровний і безжальний негідник, який без вагань проллє ріки людської крові, “Іуда, підступна душа”, “ворог Росії”, “святої невинності грабіжник” тощо. Принижуючи в такий спосіб Івана Мазепу, Пушкін возвеличував Петра І, а з ним і все самодержавство на чолі із тодішнім царем Миколою І.
У 1824 році вийшла поема Кіндрата Рилєєва “Войнаровський”. Її сюжет базується на випадковій зустрічі у Якутську молодого російського історика Гергарда-Фрідріха Міллера й Андрія Войнаровського – небожа та одного з найближчих соратників гетьмана Мазепи. У 1716 р. за наказом Петра І Войнаровського схопили в Гамбурзі та, всупереч дипломатичним протестам Австрії, Франції та Швеції, відправили в Росію. Там на нього чекало кількарічне ув’язнення в Петропавлівській фортеці, а потім довічне заслання до Сибіру.
Історія в’язня постає в контексті боротьби за волю України, у ній є згадки про козацькі наїзди в Крим і Річ Посполиту, поезія “дикої волі”, степових битв, самотніх могил, що розмовляють із вітром (як в українському фольклорі!), кохання до “юної козачки”, яка згодом шукатиме Войнаровського аж у Сибіру – і таки знайде…
Кіндрату Рилєєву закидали, що Войнаровський і Мазепа в нього є маже “двійниками декабристів”. Поведінку гетьмана в поемі визначає прагнення відшукати таку політичну комбінацію, яка б принесла користь Україні.
Натомість О. Пушкін не так переймається особистістю Мазепи, як описує своє ставлення до російських царів. Під час кишинівського заслання (1820-1821 рр.), коли письменник міг відвідувати Кам’янку, де в резиденції Давидових збиралися члени Кам’янської філії Південного товариства декабристів, Пушкін стверджував, що навколо Петра І панує всезагальне рабство. Але через п’ять років він уже називав царя не деспотом, а реформатором. Очевидно, переломним був 1826 р., коли Микола І розпорядився повернути поета із михайлівського заслання (липень 1824 р. – вересень 1826 р.). 8 вересня того ж року після прибуття в Москву він відразу потрапляє на аудієнцію до царя.
Ймовірно, Пушкін написав поему “Полтава” на догоду таємній поліції, або з вдячністю царю за покровительство у звільненні із заслання. Однак після катастрофи декабристського руху, перебування в Михайлівському та аудієнції в царя Пушкін став “офіційним поетом”. Поема “Полтава”була важливим кроком до повернення у “вищу лігу”російського істеблішменту.
Джерела
2. Пушкин Александр Сергеевич. Переписка с П. А. Вяземским
- Тыркова-Вильямс Ариадна Владимировна. Жизнь Пушкина
- Жизнеописание Войнаровского
- Неопубликованное письмо Рылеева
- Історія України: Рылеев – агент австрийского генштаба
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.