Дерусифікація: вулиці Сусаніна в Україні?

Дерусифікація: вулиці Сусаніна в Україні?
Дослухаючись до порад Максима Рильського (Не бійтесь заглядати у словник…”),переглянув кілька російськомовних енциклопедій, щоб з’ясувати обставини “героїчного подвигу Івана Сусаніна”.

В Енциклопедичному словнику Брокгауза й Ефрона Іван Сусанін відомийяк рятівник життя царя Михайла Федоровича. Підкреслене слово засвідчить про сумнівність інформації, оскільки єдиним документальним джерелом є жалувана грамотацаря (1619 р.), якою він обдарував Богдана Сабініна за те, що його тесть Іван Сусанін, попри тортури відпольських і литовських людей, нічого не сказав про царя і великого князя Михайла Федоровича. У цьому словнику не вказано, де саме загинув Сусанін та польські інтервентиу болотічи лісовій глушині?

“Радянський енциклопедичний словник”1964 року засвідчує, що народний геройзавів поляків у непрохідну лісову глушину. Натомістьінші словники (1985 р., 1991 р.), а також Великий енциклопедичний словник російської мовита Великий енциклопедичний словник”зазначають, що Іван Сусанін – герой визвольної боротьби російського народу– взимку 1613 року завів загін польських інтервентів у непрохідне лісове болото. Отже, більшість за “болото”!

Навіть пластун пам’ятає, що, заблукавши взимку в лісі, шлях назад можна знайти за власними слідами. Чи знав про це бувалий воїн-поляк?! До того ж член загону “інтервентів”, націлених захопити та вбити 16-річного царя Михайла Романова.

Уся ця історія з “героїчним подвигом”простого російського селянина Івана Сусаніна просякнута брехнею від початку її виникнення й до сьогодні. Окрім “народних переказів”, документальних джерел, що підтвердили б факт самопожертви, нема. Однак така вагома подія, як порятунок царя від “польських загарбників”, безсумнівно, була б зафіксована в офіційних документах чи приватних спогадах. Її бодай мали описати в монастирських хроніках, як чинилося з менш знаменними подіями. Однак там навіть немає відомостей про поховання Івана Сусаніна в коломенському Іпатіївському монастирі.

Російський письменник Олександр Бушков зазначає: “…Нічого цього не було. Ні подвигу Сусаніна, ні славнозвісного “замаху на царя”, ні поховання героя в Іпатіївському монастирі. Точно встановлено: в 1613 р. у прилеглих до Костроми районах взагалі не було “чортових ляхів”– ані королівських загонів, ані “лісовчиків”, жодного інтервента чи чужоземного шукача вдачі. Також доведено, що в той час, коли на нього чинили “замах”, юний цар Михаїл разом із матір’ю перебував у добре укріпленому, наче фортеця, Іпатіївському монастирі поблизу Костроми, який охороняв сильний загін дворянської кінноти, та й сама Кострома була добре укріплена й наповнена російськими військами”[1].

У Росії Іван Сусанін уже давно став патріотичним символом. Ідеологічна машина Кремля зробила його образом беззастережної відданості й самопожертви. У Костромі йому поставили новий величний пам’ятник, адже перший зруйнували в післяреволюційні роки. На місці ймовірної загибелі Сусаніна встановили великий камінь. Часом у тих краях проводяться й театралізовані вистави, які відтворюють події 1613 року.

“Подвиг”Івана Сусаніна є однією з цеглин у будівництві “русского мира”, що спрямований на відновлення та розширення Російської імперії. Саме шовіністична російська ідея покірності і відданості простих людей “царю і вітчизні”відіграла визначальну роль у критично важливих 1812-му, 1914-му та 1941-му рр., мобілізуючи на погибель мільйони росіян. А історії про “жорстокі звірства поляків і литовців”мають постійно нагадувати, хто є ворогом для Москви.

Натомість російські національні “герої”, витворені Кремлем, чомусь “органічно”вписуються в українське життя: на їхню честь названі міста, села та вулиці, у пам’ять про них зводяться монументи. А от борців за незалежність України в підручниках з історії засуджують. Москва за несвідомої підтримки “українських демократів”прагне, щоб у цій ситуації нічого не змінювалось. Та як пояснити сучасній молоді, хто такий цей “Іван Сусанін”і що він своїм іменем демонструє в назвах вулиць? Ця аномалія змушуватиме українців до радикалізації своїх поглядів і пошуку шляхів, щоб усунути це нахабне ставлення до себе.

[1]Александр Бушков. Россия, которой не было: загадки, версии, гипотезы

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ