By Міжнародний досвід боротьби із проявами “тіньової” економіки має вагоме значення для української практики “детінізації” “чорних” прибутків. Активізація тіньових процесів в Україні вимагає невідкладного виконання рекомендацій Міжнародної комісії з боротьби з легалізацією злочинних доходів.
Ще в 1989 р. на зустрічі країн Великої сімки в Парижі було створено Міжнародну групу з протидії відмиванню грошей (FATF). Спеціалісти FATF розробили 40 рекомендацій, які регламентують заходи ефективної боротьби з відмиванням грошей. Членами FATF є 33 країни та юрисдикції, зокрема основні фінансові центри Європи, Північної Америки та Азії, а також Європейська комісія та Рада співробітництва країн Перської затоки.
FATF – це багатогалузевий орган, засідання якого відбуваються декілька разів на рік. Він поєднує стратегічну потужність фахівців у сфері права, економіки та системи примусового виконання законодавства. FATF контролює прогрес країн-членів у боротьбі з відмиванням грошей; здійснює аналіз тенденцій і методів легалізації тіньового прибутку, а також контрзаходів, і складає відповідні звіти.
Через відсутність кордонів у глобальній економіці злочині угрупування легше та ефективніше легалізують “чорні” капітали транснаціональними методами. “Тіньові” структури постійно шукають нові країни, у яких немає адекватного контролю за походженням коштів. Злочинці використовують різницю між національними системами боротьби з відмиванням грошей і, як правило, намагаються діяти у тих країнах і фінансових системах, де контрзаходи слабкі або неефективні.
Глобалізм щоденно розмежовує економічні інтереси країн, тому в політиці боротьби з “тіньовими” капіталами немає єдності, не виконуються рекомендації FATF, збільшується кількість держав, що пропонують фінансові операції, захищені банківською таємницею. Така ситуація сприяє легалізації незаконних коштів
Кримінальні конгломерати створюють перешкоди міжнародному співробітництву, тому для контролю за секторами економіки потрібні додаткові заходи адміністративних органів впливу на фінансову діяльність у різних економічних галузях. Юридична допомога повинна надаватися без формалізму, з урахуванням оперативної ситуації та після спеціального запиту. Політичні розбіжності між країнами не повинні стати перешкодою у боротьбі з тіньовими капіталами.
FATF вимагає впровадити карну відповідальність не тільки приватних осіб, але й корпорацій, зокрема й їхніх співробітників. Віденську конвенцію повинні виконувати всі держави. Компетентні органи цих країн мають надавати повноваження на конфіскацію “відмитих” доходів, отриманих злочинним шляхом; виявлення та оцінку майна, яке підлягає конфіскації; здійснення превентивних заходів (заморожування і вилучення) для того, щоб запобігти майбутнім операціям з майном, його передачі або позбавленню від нього; здійснення будь-яких заходів із розслідування.
Національні адміністративні органи повинні контролювати міжнародні грошові потоки в усіх валютах для їхньої оцінки у поєднанні з інформацією, яка надходить з центрального банку. Інформація має надходити до Міжнародного валютного фонду і Банку для міжнародних розрахунків. Ці поради зазначені у рекомендації 14, яку застосовують, коли юрист діє як посередник у наданні фінансових послуг.
В Україні потрібно активніше використовувати рекомендацію 36, яка передбачає контроль за поставкою коштів, отриманих злочинним шляхом. У певних країнах метод контрольованих поставок може також включати моніторинг грошових коштів. Цю рекомендацію використовують при розслідуванні окремих кримінальних справ і загальної діяльності з відмивання грошей. Країні необхідно подолати перешкоди у законодавчих системах щодо застосування методів контрольованих поставок, зокрема законних повноважень на проведення таких операцій[1].
Корисною нам буде також рекомендація 38: кожна країна повинна передбачити створення фонду конфіскованих активів, куди будуть депоновані нелегальні кошти. Усі країни повинні забезпечити безперешкодну можливість розділення конфіскованих активів поміж іншими країнами, якщо конфіскація є результатом скоординованих дій з примусового виконання законодавства. Держави мають створити механізм, який б дозволяв відкладати або відстрочувати арешт підозрілих та/або конфіскацію грошей для того, щоб визначити осіб, задіяних у такій діяльності, або зібрати необхідні свідчення. Без таких заходів застосування процедур (таких як контрольовані поставки та здійснення таємних операцій) неможливе.
У світовій практиці існує два підходи “детінізації” фінансових потоків – американський (найперше – досвід США) і європейський (досвід Великобританії). Американський підхід є більш витратним з погляду державного регулювання, оскільки він розрахований на жорсткіший контроль за роботою фінансових інститутів і банків. Наприклад, “відмивання” грошей за законодавством США передбачає карну відповідальність. Існує майже 180 підстав, за якими особу можуть притягнути до відповідальності. Якщо при розгляді справи буде доведено факт “відмивання” коштів, але у переліку підстав такого способу немає, то список можуть розширити.
Діяльність фінансової сфери в США контролюють такі державні органи: Організація по боротьбі з фінансовими злочинами, Податкове управління, Федеральна митна служба, Секретна служба Міністерства фінансів, Управління контролера грошового, Міністерство фінансів, Міністерство юстиції, Федеральне бюро розслідування тощо.
У Великій Британії систему боротьби з легалізацією незаконних доходів також вважають надзвичайно ефективною. У цій країні “відмивання” грошей є серйозним злочином, пов’язаним з торгівлею наркотиками, тероризмом, крадіжками, шахрайством, здирством, нелегальним користуванням депозитами, шантажем тощо. Установи фінансово-кредитної системи Британії зобов’язані інформувати уповноважені державні органи про сумнівні операції своїх клієнтів. Контролюють цю діяльність інспектори по протидії “відмиванню” грошей. Вони мають доступ до всіх операцій і інформації щодо клієнтів банку.
Фінансові організації Італії повинні повідомляти про всі підозрілі операції в Ufficio Italiano dei Cambi (UIC) – спеціальний орган Банку Італії, який виконує функції фінансової розвідки.
Діяльність з протидії легалізації злочинних доходів в Австрії здійснює спеціальний підрозділ, створений в складі Групи боротьби з організованою злочинністю. У Австрії законодавчо наказується кредитні організації і фінансові інститути законодавчо зобов’язані при встановленні стосунків з клієнтом, відкритті і закритті рахунків, отриманні кредитів тощо з’ясовувати його правовий статус і докладні дані про нього.
У Німеччині існують вимоги щодо обов’язкової ідентифікації клієнтів, зберігання відповідної інформації в архівах організацій, повідомлення про підозрілі операції в правоохоронні органи і організації внутрішнього контролю у всіх інститутах кредитно-фінансової сфери країни. Виконувати ці обов’язки повинні дві групи суб’єктів: банки, небанківські фінансові інститути, Федеральна поштова служба та інші підприємства й установи, компетентні фізичні особи (юристи довірчі керівники, бухгалтери, податкові консультанти). Значні повноваження має Федеральне відомство кримінальної поліції, зокрема вести розслідування “відмивання” коштів за кордоном.
У Швейцарії закон про боротьбу з легалізацією капіталів зобов’язує банкірів інформувати владу про сумнівні фінансові операції, розмір яких законодавчо не обумовлений. Первинна інформація надходить до “бюро зі зв’язків”, де експерти з’ясовують, чи підозрювався клієнт раніше, збирають необхідні дані й вирішують, чи потрібно передавати інформацію правоохоронним органам.
Для зменшення масштабів “тіньової” економіки український уряд повинен врахувати позитивний досвід Польщі: ввести заборону господарської діяльності фізичних осіб, що раніше вчинили серйозний податковий злочин; притягнути до кримінальної відповідальності порушників авторських прав, зокрема у сфері комп’ютерних технологій; ввести майнову відповідальність юридичних осіб за здійснення злочину, наприклад, для керівників компаній, діяльність яких призвела до злочину, у результаті якого ця компанія отримала від цього майнові вигоди.
Використовуючи досвід США, Україні варто посилити роль державних спеціальних служб у контролі за поширенням “тіньової” економіки. У Штатах співробітники служб безпеки, як-от ФБР та ЦРУ, часто працюють у відомих концернах та корпораціях, тим самим контролюючи їхню діяльність. В Україні схожі функції повинна виконувати Служба безпеки України. Оскільки загальною вимогою до спеціальних служб є політична нейтральність, незаангажованість, дотримання професійної етики та робота в межах визначених повноважень, уряду треба скоординувати роботу СБУ так, щоб кожний громадянин України був упевнений у безпеці та усвідомлював, що будь-які протиправні дії матимуть покарання.
Досвід Франції допоможе нам обмежити можливість проведення операцій в офшорних зонах. Вони дають змогу завищити або занизити ціни товарів, ухилитися від сплати податків та отримати додатковий прибуток на різниці в цінах. Одним зі способів заниження цін є експорт кінцевих продуктів під виглядом сировини чи товарів низьких сортів. Експорт за завищеними цінами відбувається після договору з іноземною компанією-отримувачем. Через фальшиві контракти відбувається завищення розміру авансових платежів з імпорту та здійснюються фіктивні передоплати за імпортними угодами. Згодом покупець заради зменшення податків виплачує половину різниці між контрактною та реальною вартістю. Отже, Україні потрібно звернути увагу на вплив діяльності офшорних зон на економіку країни й провести ефективні зміни в податковій та інших контрольних системах.
Для боротьби з корупцією, основним чинником розвитку “тіньової” економіки, необхідно підвищити рівень довіри громадян до влади, посилити незалежність судів, віддавши їх під громадський контроль, посилити покарання за хабарництво. Це можна здійснити, використовуючи досвід Великої Британії, однак Україна, окрім вказаних кроків, потребує докорінної зміни всієї судової системи.
Оптимізувати податкову систему Україні допоможе німецька практика. Оскільки в країні велика кількість податків і платежів, високі ставки відрахувань з фонду заробітної плати, важкий механізм обчислення розмірів податків тощо, суб’єкти господарювання намагаються уникнути оподаткування. Тому якщо знизити рівень оподаткування, звести до мінімуму адміністративні бар’єри, створити прозору та просту процедуру створення, реорганізації й ліквідації підприємств, у підприємців буде мінімальна мотивація приховування своєї діяльності у “тіні”.
Отже, в умовах загальної глобалізації подолати контрекономіку на рівні країни неможливо. Однак рекомендації Міжнародної групи з протидії відмиванню грошей є вагомим вкладом у ефективність заходів з “детінізації” економіки. Україна також може знизити рівень “чорного” сектору, використовуючи досвід розвинутих європейських країн.
