By Колись Борхес припустив, що ми приречені вічно переповідати лише чотири історії: історію фортеці, яку штурмують і боронять, історію повернення на батьківщину, історію пошуку та історію самогубства бога. Є також припущення, що ми живемо в цих чотирьох історіях та ніколи не зможемо залишити їхнього лабіринту. Лабіринту завдовжки в століття.
1919. Штурм і оборона. Повернення з полону на батьківщину. Повернення дезертирів до міст і сіл. Пошук правди і справедливості та благе божество, яке зійшло з хмар рятувати людство, прочитало більшовицьку брошурку, зрозуміло, що рятувати нема кого, пішло й повісилося.
2019. Окопна війна. Диванна війна ботів. Рейдерські війни. Війна ідентичностей. Повернення на батьківщину заробітчан. Пошук правди і справедливості та благе божество, яке зійшло з хмар рятувати людство, побачило передвиборчі білборди, пішло і повісилося.
Я згадую про цю оповідальну приреченість кожної осені, коли невблаганне колесо сезонів відчиняє браму холодним вітрам, а ті розвіюють літні ілюзії. Сонце слабшає, довшають тіні, міцнішають привиди, і ми розуміємо, що всі сподівання насправді марні.
Несподіваний холод в електорально розхитаному квітні заганяє все навколишнє до містичного детективу: читачам (глядачам, слухачам) пропонується здогадатися, котра з ілюзій доживе до “вождистської” декади другого весняного місяця. Здогадатися, котрій із примар пощастить побачити народження теплого кліматичного циклу.
Можливо, це буде історія фортеці, адже є безліч людей, котрим вигідно, щоб облога продовжувалася вічно, а вони б вічно збагачувалися на продажах смоли і драбин.
Можливо, до впевненого тепла дотягнеться історія повернення на батьківщину, бо ж існують такі особливі батьківщини, куди не хочеться повертатися, про які навіть згадувати не хочеться. Кажуть, що такі батьківщини стають нагородою особливо впертим.
Але це не про нас. У нас історії повернення теплі й алкогольні. Можливо, усі наші згодом повернуться, заплачуть і сядуть навколо пивної бочки. Можливо, заражена індуктивним психозом країна сама прийде до своїх блудних синів, наллє їм самогону з великої синьої пляшки, вип’є та закружляє в аркані за давнім звичаєм божевільних територій і тридесятих царств.
Ніхто, звісно, не здивується, якщо до впевненого тепла сховаються у своїх барлогах усі численні історії пошуку. Сховаються разом із шукачами та скарбами, мандрівними принцами та сплячими княжнами, бо серед квітневої невпевненості краще губити, ніж знаходити. А розбудженій посеред холоду княжні ще й треба купувати шубу.
І тільки історія про самогубство бога не чекатиме на потепління, адже всі містерії смерті і воскресіння богів народи світу розмістили у весняній частині своїх календарів. І не у травні, коли життя зримо перемагає тлін, а Світло – Темряву, а у березні-квітні, коли сили мороку ще здатні керувати «пілатами» та триголовими демонами.
Історія про самогубство бога розгортатиметься паралельно весняній розхитаності, її підхоплять вітри й пліткарки, вона рознесеться горами і долами. Всі почують її – ніхто не зрозуміє.
2019. Незрима рука малює ті самі слова, та вже не на стіні палацу Валтасара, а на мерехтливих екранах, дисплеях, моніторах. Гості чужого свята на мить відволікаються від банкету, але за хвилину повертаються до золотих і срібних корит. Адже там ще багато їдла. Шкода відриватися. Ще трохи, ще.
А там – най сі діє воля чиясь. Але не божа. Бо ж він воскресне не відразу, пізніше. А тим часом добрі парафіяни, заворожені історіями про фортецю, повернення, пошук та самогубство, і далі чекатимуть на месію та продовжать економити на тому, на чому мудрі люди не економлять. Гностичне коло бідності-дурості знову не розімкнеться в чудовій країні вічно бідних та вічно дурних.
Коло зробить новий оберт, щоби потім робити ще й ще – аж до знищувального танцю того з богів, котрому не пощастило із самогубством.
Така вже вона – магія циклів.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
