Дезінформація значніша, ніж радіація

Дезінформація значніша, ніж радіація

Російські війська руйнують Чорнобиль; атомна електростанція в Запоріжжі стоїть у вогні; реактори ось-ось вибухнуть; хмара радіоактивного пилу вирушить у вільний світ; атомний апокаліпсис уже близько; потрібно ставати в чергу до аптеки за розчином Люголя– такі думки приходять нам до голови після стеження за медійними повідомленнями. І саме ці враження, таке відчуття екзистенційної тривоги хоче викликати Володимир Путін – пише польський інтернет-портал Pulsar.

Неточна інформація, невиразні відеозаписи, брак експертів – ця комбінація небезпечніша від російських ракет далекого ураження. Повідомлення про черги за йодом з’явилися вже за якусь мить після даних про те, що російські війська захопили зону відчуження навколо Чорнобильської атомної електростанції 24 лютого. Зона – це недоступний для неуповноважених осіб простір площею приблизно 5 тисяч км2 навколо саркофага, під яким “поховано” пошкоджений 1986 року блок реактора. Світ облетіли фотографії російських військових і бойової техніки на тлі цього підприємства. Проте Чорнобильської електростанції ніхто не штурмував, не було жертв чи руйнувань.

Члени Польського ядерного товариства, організації, що об’єднує фахівців, пов’язаних із атомістикою в широкому розумінні цього поняття, підтримують постійний контакт із директором електростанції Валерієм Сейдою та його колегами. Вони слідкують за подіями там і в усій Україні. “У зоні відчуження не було жодних боїв”, – каже доктор Марек Рабінський, професор Національного центру ядерних досліджень, який спеціалізується на фізиці та інженерії високотемпературної плазми, знавець тематики ядерної енергетики, що багаторазово відвідував Чорнобильську атомну електростанцію.

Національна гвардія України здалася без єдиного пострілу, бо й не було сенсу йти з автоматами проти танків (її члени залишаються на території підприємства – без зброї й під контролем росіян охороняють об’єкт). Єдиними потерпілими є члени колективу, який обслуговує електростанцію. Заборонено перезмінку, а ті працівники, 12-годинне чергування яких припало на появу російського війська, залишаються на території станції. Вони живуть, працюють, готують собі їжу у їдальні підприємства. Під більшою загрозою, можливо, перебувають російські військові. Вони вдихали пил із невеликою кількістю радіоактивних речовин, що піднявся х-під коліс їхніх бойових машин.

Єдина реальна небезпека зараження могла б виникнути внаслідок атаки на сховища для зберігання й перероблення відпрацьованого ядерного палива. Професор Рабінський припускає, що росіяни можуть вчинити якусь провокацію, ставлячи під сумнів спроможність України контролювати відпрацьовані матеріали розпаду. Однак передбачливі українці доклали всіх зусиль, щоб такого не сталося.

Саркофаг, що закриває блок реактора, у якому майже 36 років тому стався вибух, залишається герметичним (точніше кажучи, йдеться про Аркаду – новий саркофаг, під яким розташовувалася стара покрівля, що нині демонтована). Рівень випромінювання навколо електростанції не зріс.

Хвиля неточної інформації й паніка, що йшла вслід за нею, виникли також після повідомлень про події на Запорізькій атомній електростанції, найбільшому з усіх п’ятнадцяти інсталяцій такого типу в Україні. Російські війська захопили і її, а один зі снарядів спричинив пожежу.

“Потрібно все-таки рішуче наголосити, що було обстріляно будинок місцевого навчального центру, а не реактори”, – каже професор Рабінський. Нещодавно це підтвердив і очільник Міжнародного агентства з атомної енергії. У центрі розташований, зокрема, і тренажер, тобто свого роду симулятор атомної електростанції, на якому навчаються оператори. “На мою думку, росіяни хотіли створити пропагандистський ефект”, – заявляє професор Рабінський. З’явилися чутки, що нападникам потрібно було лише сфотографуватися на тлі електростанції й так “відзвітувати” про виконання завдання. “Підозрюю, що саме так і було”, – додає науковець.

Навіть росіяни – це вже наше припущення – саме на цьому фрагменті війни, здається, проявляють крихту раціональності й оминають широкою дугою все радіоактивне. Але ланцюгова реакція у всьому світі все ж триває.

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ