Для чого тварини граються?

Для чого тварини граються?
Був уже пізній підвечірок, коли в зимових декораціях зарослої кущами пустелі національного парку Етоші в Намібії я побачила сім’ю слонів на південному краєчку розлогої галявини. Я стояла на верху спостережної вежі неподалік від водопою, званого Мушара – пише Кейтлін О’Коннел у журналі Scientific American.

Раніше поривчастий вітер стримав слонів від відвідин цього місця, оскільки ці тварини люблять перебувати у постійному голосовому контакті, що ускладнюють сильні віяння. Але тепер, коли заспокоїлось, вони почали там збиратися. Судячи із піднесених високо хоботів, стало зрозуміло, що група збирається якнайшвидше дістатися до водопою. Особливо молоді самці. Вони, без сумніву, були спраглими, але хотіли також розрядити надмір накопиченої енергії. Разом з кінцем зими починаються посухи і слони мусять щораз більше віддалятися від джерел води, щоб здобути їжу. Іноді минає чимало днів, поки вони зможуть повернутися до водопою і поєднатися з товаришами.

Та цього разу йшлося про щось більше. У південно-східному лісі появилася інша родина слонів і розпочала мандрівку у нашому напрямку, а дорослі самиці проявляли підвищену пильність. Міцно впираючись випростаними ногами, із широко розставленими вухами, вони глибоко втягали повітря, щоб винюхати потенційні загрози. А таких не бракувало – виходячи з лісу, вони наражались на атаку з боку хижаків, але й на зустріч із вище поставленою слонячою родиною, що могло викликати агресію. Однак, для молоді зустріч з іншими сім’ями створювало більше нагод для забави. Дослідивши ретельно ситуацію на відкритому просторі, провідниця стада ричанням і тріпотінням вух дала сигнал для походу і вся родина почала наближатися до водопою.

Пізній підвечірок – це моя улюблена пора дня підчас наших наукових експедицій до зимових стоянок на південній півкулі: коли сонце схиляється до горизонту, повітря швидко охолоджується, а тіла слонів набирають тоді рожевого відтінку. Тож я стояла разом зі співробітниками на оглядовій вежі, у руках ми тримали напої, щоб відмітити імовірно вдалий випадок, ми спрямували лорнетки в ті місця, де найбільше очікували на прибульців, і надіялись на вечірній візит котроїсь з наших улюблених слонячих родин. Підчас тих щоденних відвідин я завжди дізнаюся щось нове про слонів – особливо тоді, коли вони граються.  

Мені не один раз доводилось, підчас спостереження за іграми слонів поблизу водопою, переконуватися в важливій ролі забав для розвитку молодих слоненят і в значенні їхніх родинних зв’язків. Ті часто хаотичні спостереження заохотили мене зайнятися поважніше проблемою ігор тварин та імовірною користю, яку така поведінка приносить – не лише слонам, але й всім суспільним істотам, в тім числі й людям. Забава, як виявляється, подібно як і всі взаємини між особинами, відбувається за певними сталими правилами і відіграє важливу роль у правильному розвитку фізичних та ментальних здібностей тварин, які є необхідними в дорослому житті.

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Смертельно небезпечне королівство Звіт нарвалів