До сторіччя Станіслава Лема

До сторіччя Станіслава Лема
12 вересня 1921 року у Львові народився письменник Станіслав Лем. Після Другої світової війни й нової демаркації кордонів він був змушений залишити рідне місто й більше ніколи туди не повертався. Проте Лем завжди називав себе львів’янином і навіть присвятив місту свого дитинства та юності книжку спогадів “Високий Замок”.

Родина письменника мешкала на вулиці Богдана Лепкого. Будинок, на щастя, добре зберігся. Цьогоріч із нагоди ювілею на фасаді нарешті з’явилася пам’ятна дошка, а кілька років тому у Львові в старому трамвайному депо відкрили артпростір Lem Station, де в день народження Станіслава Лема урочисто презентували мурал, створений на стіні колишньої компресорної станції.

Твори Станіслава Лема перекладені на понад п’ятдесят мов, деякі з них екранізовані. Зокрема, більшість одразу згадає “Соляріс”, за яким зняли три стрічки: радянську телевиставу 1968-го, створену на Центральному телебаченні в Москві з Василем Лановим у ролі Кріса Кельвіна; фільм Андрія Тарковського 1972-го, де цю ж роль зіграв Донатас Баніоніс, і стрічку Стівена Содерберга 2002-го з Джорджем Клуні в головній ролі.

Герої Станіслава Лема поставали на екрані й у фільмах інших відомих режисерів. Зокрема, Анджей Вайда зняв за мотивами п’єси письменника короткометражний фільм “Листковий пиріг” (1968), сценарій до якого написав сам Лем, а знамениті аніматори брати Квей екранізували оповідання “Маска” (2010), музику для стрічки написав Кшиштоф Пендерецький. У 2013-му Арі Фольман зняв фільм “Конгрес” із Робін Райт і Гарві Кейтелем, а німецькі кінематографісти у 2007-му випустили серіал “Йон Тихий: Космопілот” тощо.

Мабуть, нині мало хто згадає стрічку “Дізнання пілота Піркса” (1978) польського режисера Марека Пестрака, зняту за оповіданням “Дізнання” з циклу про пілота Піркса. За п’ять років до того Марек Пестрак випустив телевізійний фільм “Слідство” за повістю Станіслава Лема. Стрічка сподобалася письменнику, тож він не заперечував, щоби режисер знову взявся за екранізацію якогось із його творів.

Фільм “Дізнання пілота Піркса” був реалізований у співпраці Польщі та СРСР. У титрах стрічки зазначено, що її спільно випустили радянська кіностудія “Таллінфільм” (тоді Естонія перебувала в складі СРСР) і польська ПРФ “ЗФ”. Знімальна група переважно складалася з польських кінематографістів, але у фільмі знялися відомі на той час російські актори: Сергій Десницький (головна роль пілота Піркса), Олександр Кайдановський (нейролог і кібернетик Том Новак), Володимир Івашов (2-й пілот Гаррі Браун), а також польські й естонські артисти.

Щоби реалізувати задум, режисер Марек Пестрак, який також був співавтором сценарію, мусив шукати партнерів за кордоном. Науково-фантастичний фільм, дія якого відбувається в космосі, потребував розроблення й будівництва декорацій, відповідних площ у знімальних павільйонах, дизайну і виробництва костюмів, а головне – візуальних спецефектів, що їх тоді називали комбінованими зйомками. Про залучення до виробництва стрічки партнерів із західних країн не могло йтися (очевидно – з політичних міркувань). У 1976-му Польщею прокотилася чергова хвиля страйків після того, як уряд оголосив про підвищення цін. І західні ЗМІ широко висвітлювали ці події.

Тому спроба знайти партнерів для виробництва в СРСР цілком зрозуміла – це, мабуть, була єдина можливість реалізувати задум. На жаль, лише ветерани Кіностудії ім. О. Довженка можуть дещо згадати про внесок українських кінематографістів у “Дізнання пілота Піркса”, а надто допитливі кінознавці, ймовірно, ідентифікують у титрах прізвища когось із наших фахівців.

Наприклад, художниками-постановниками стрічки були поляк Єжи Сніжавський та українець Віктор Жилко із Кіностудії ім. О. Довженка. До того ж цех комбінованого знімання на студії був одним із найкращих у СРСР, тож не дивно, що звернулися саме до українських фахівців. Усі кадри у фільмі, пов’язані з космосом та іншими візуальними ефектами, реалізували художник комбінованих зйомок Віктор Демінський, у доробку якого вже було кількадесят стрічок, і не менш досвідчений оператор Олександр Пастухов, який працював над комбінованими зйомками для науково-фантастичного фільму “Туманність Андромеди” (1967) режисера Євгена Шерстобитова за однойменним романом Івана Єфремова. Багато комбінованих кадрів, особливо тих, що стосуються космосу чи інтер’єрів зорельота, фільмували в найбільшому й найстарішому першому павільйоні Кіностудії ім. О. Довженка, до роботи були залучені й інші працівники різних цехів кіностудії.

Звичайно, зараз глядачам “Дізнання пілота Піркса” може видатися дещо наївним фільмом: кінематографічні технології просунулися далеко вперед, тож візуальні ефекти в стрічках більш давніх років мають застарілий вигляд. Але варто зважати на те, що фільм знятий понад сорок років тому. Тоді всі візуальні ефекти на екрані були, так би мовити, hand made, тобто створювалися руками, завдяки неабиякій фантазії і вигадці кінематографістів, без допомоги комп’ютерних технологій, а до того ж на кіноплівці.

Мені пощастило переглянути фільм, коли він вийшов у кінопрокаті – тоді стрічка справляла враження: космічні кораблі на екрані, інтер’єри зорельотів, правдиві “західні” фактури вулиць і автострад. Деякі необхідні для картини локації вдалося відзняти у Франції, інші – на Кавказі, у Москві й Польщі, а під час монтування ще й використали кадри, зняті в США. Зрештою, спрацьовувала напружена і драматична дія, як тоді здавалося, навіть з елементами фільмів жахів. Варто, звісно ж, враховувати й те, що радянські глядачі бачили не так багато науково-фантастичних картин.

Стрічка “Дізнання пілота Піркса” здобула престижну нагороду міжнародного кінофестивалю науково-фантастичних фільмів у Трієсті, що в Італії, а в Польщі вийшла на DVD у серії “Світ польського кіно. Золота колекція”. Сучасних знавців музики й меломанів може зацікавити ще один факт: музику до фільму написав естонський композитор, лауреат багатьох міжнародних нагород, визнаний класик Арво Пярт, який народився на один день раніше за Лема – 11 вересня, але 1935 року. Деякі музичні теми в стрічці звучать цілком сучасно й навіть “качають”.

Проте, мабуть, найважливішим є те, що в “Дізнанні пілота Піркса” йдеться про актуальні й нині теми, зокрема про стосунки людини й роботів, а також постає питання, наскільки людина може покладатися на створену нею машину, наскільки може довіритися їй. Відомо, що Станіслав Лем у своїх книжках передбачив багато майбутніх технологічних досягнень, тож його ідеї й думки залишаються важливими, до них варто дослухатися. У стрічці пілот Піркс озвучує одну з таких думок видатного письменника: у життєвих, а особливо екстремальних ситуаціях слабкість людини може виявитися сильнішою за довершеність машини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Повернути Лема Львову