Доктрина енергобезпеки Російської Федерації як удар по Україні

Доктрина енергобезпеки Російської Федерації як удар по Україні
Нещодавно в Росії прийняли нову стратегію енергетичної безпеки, що дозволяє Москві використовувати енергоносії як інструмент впливу на інші країни. Аналіз доктрин енергетичного розвитку США, Євросоюзу, Японії та низки інших країн свідчить, що проблеми енергобезпеки стають усе актуальнішими. Однак чіткого визначення поняття “енергетична безпека” немає й досі. Як правило, оцінка її стану залежить від запасів природних копалин, що значно звужує трактування цього багатостороннього явища.

У документі зазначено, що на сьогодні в Росії зношено понад 40% основних фондів в електроенергетичній промисловості, 60% – у газовій, 80% – у нафтопереробній; багато енергетичних об’єктів є аварійними. Показник енергоємності ВВП Росії є одним із найбільших на планеті. Він перевищує середньосвітову позначку у 2-3 рази. Це зумовлено великою вагою питомих витрат електроенергії на видобувних та обробних виробництвах, а також в електричних мережах через старіння обладнання. Разом із низькими темпами оновлення виробничого апарату ПЕК та зносом основних фондів це створює загрозу енергетичній безпеці Росії, гальмує економічне зростання, знижує конкурентоспроможність промисловості тощо.

Та попри низку проблем, Росія має значні запаси енергоресурсів, які може використовувати як зброю. Про це на засіданні Ради безпеки РФ 29 листопада 2018 р. повідомив В. Путін, додавши, що на країни-імпортери російських вуглеводнів потрібно застосовувати прямий політичний тиск: “Очевидно, що ми повинні об’єктивно і всебічно оцінювати як нинішні, так і потенційні виклики, що стоять перед російською енергетикою, і на цій основі визначити додаткові заходи, які дозволять нам своєчасно реагувати на такі загрози”. На вирішення цих завдань і спрямована оновлена Доктрина енергобезпеки Росії.

Путін також наголосив, що у випадку загострення відносин з Україною Росія припинить постачати енергоносії на нашу територію. Хоча українські політики і стверджують, що ми більше не залежимо від російської енергетики, експерти зазначають, що український ринок дизельного палива на 40% складається з російської сировини й на 40% – з білоруської, яку також виробляють із російської нафти. Оскільки припинення імпорту московського палива завдасть значної шкоди нашій економіці, українським політикам потрібно знайти вихід з цієї енергозалежності.

Росія вже шантажує Білорусь, обіцяючи низьку вартість газу тільки за умови об’єднання двох держав. О. Лукашенко потрапив у складну ситуацію: з одного боку, економіка Білорусі значною мірою залежить від дешевих російських енергоносіїв, а з іншого – він не хоче втрачати незалежність країни та президентське крісло. Лукашенко планує ще раз зустрітися з Путіним, щоб обговорити це питання, але очільник Росії навряд чи піде на поступки. Після анексії Криму Москві потрібна нова перемога на зовнішньому фронті, щоби посилити рівень патріотизму громадян. Приєднання Білорусі може стати ще одним вкладом Путіна у “возз’єднання руських земель”, однак Білорусь намагатиметься протидіяти цьому плану всіма можливими засобами.

Ймовірно, це буде вигідно й Україні, адже щодо нас офіційний Мінськ займає нейтральну позицію: не підтримує прямо, однак і нападати не планує. До того ж Лукашенко заявив, що він схвалить об’єднання Білорусі з Росією лише в тому випадку, якщо сам стане президентом цієї держави.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ