“Друге пришестя”: навіщо Зеленському Саакашвілі?

“Друге пришестя”: навіщо Зеленському Саакашвілі?
Новина про можливе призначення експрезидента Грузії Міхеїла Саакашвілі віцепрем’єром українського уряду з питань реформ одразу стала топтемою і ледь не затьмарила зведення з “коронавірусного фронту”. Ще навіть до свого офіційного призначення Саакашвілі сколихнув інформаційний простір – і це вже не вперше. Але чи буде його другий прихід в українську політику більш успішним, аніж перша, м’яко кажучи, не дуже вдала спроба за часів президентства Петра Порошенка?

Колишньому грузинському лідеру посаду в уряді запропонував президент Володимир Зеленський. Сам Саакашвілі заявив, що сферою його відповідальності будуть не тільки реформи, а й перемовини зі МВФ про надання Україні фінансової допомоги. Слід визнати, що в нього досвіду в цьому таки більше, ніж у колишнього коміка Зеленського чи нового й ще зовсім недосвідченого прем’єра Дениса Шмигаля.

Кадрова криза в Зеленського

За рік “нові обличчя”, які обіцяв на виборах Володимир Зеленський, схоже, закінчились. Такий висновок першим спадає на думку після анонсованого призначення Саакашвілі. Можна довго дискутувати про те, наскільки були успішними реформи в Грузії й чи можна грузинський досвід і грузинські сценарії застосувати до України. Але якщо перша спроба запозичити у 2015 році цей досвід в особі самого Саакашвілі (а також Хатії Деканоідзе, яка взялася тоді реформувати українську міліцію в поліцію) могла вселяти надію та ентузіазм, то дубль два у 2020 – це вже навіть не смішно. Невже в Україні справді немає людей, готових працювати в уряді і проводити реформи?

Чи, можливо, немає осіб, які би вписувались у нинішню політичну кон’юнктуру? Так чи інакше, зараз усе вказує на те, що у Володимира Зеленського тепер остаточно закінчилися гравці на лаві запасних.

Сигналом цього стала не тільки ідея призначення Саакашвілі, а й повернення у владу колишніх регіоналів. У соцмеражах навіть з’явився сумний жарт, що “внаслідок карантину природа настільки очистилася, що в Україну повернулися чиновники часів Януковича і… Міхеїл Саакашвілі”.

Кадровий голод ускладнюється ще й неслухняністю монобільшості в парламенті. Принаймні про це свідчить той факт, що голосування за кандидатуру Саакашвілі очікувалось 24 квітня, але розгляд цього питання довелося відкласти через нестачу на той момент голосів у самій фракції “Слуга народу”.

Де програма реформ?

На зустрічі з президентською фракцією Саакашвілі обіцяв, що через тиждень після призначення подасть до профільного комітету Ради пакет із семи законів, реалізація яких дозволить Україні “за місяць піднятися на два десятки позицій у світовому рейтингу Doing Business”.

“Де моя програма? Моя програма – скоротити 80% всіх дебільних регуляцій! Ось моя головна програма. І саме вона багатьох лякає!” – писав політик на своїй сторінці у Facebook. Така ідея, безумовно, мала би сподобатися бізнесу, якому потрібен буде час для відновлення після карантинної кризи.

Але від Саакашвілі хотілося би вже зараз почути перелік запланованих реформ, послідовність конкретних кроків і механізмів їхньої реалізації. Предметного обговорення наразі якраз і немає, а також невідомо, наскільки він розуміє особливості української ситуації. Адже застосування лекал “грузинського економічного дива” без врахування внутрішньо- і зовнішньополітичного контексту перетворюється, швидше, на своєрідний карго-культ. Або на медійну ширму, за якою можна сховати все, що завгодно.

Бомба несповільненої дії

Експрезидент Грузії відомий своїм імпульсивним характером і бажанням завжди бути на перших ролях, тому наразі важко віриться, що він довго буде грати другу скрипу в уряді Дениса Шмигаля, хай навіть на почесній посаді “головного реформатора”.

Конфліктність і некерованість Саакашвілі політологи називають головними ризиками в разі його призначення. На підтвердження цього – історія його першого походу в українську політику.

Нагадаю, що спочатку на високу посаду Саакашвілі запросив тодішній український президент Петро Порошенко. Він дав екслідеру Грузії, який до того ж був його університетським товаришем, українське громадянство і призначив головою Одеської області – стратегічно важливого регіону. Та вже дуже швидко Порошенко для Саакашвілі став ворогом і “баригою”. Саакашвілі був звільнений і позбавлений українського громадянства. Після цього було ще багато драматичних епізодів, як-от прорив на територію України через кордон із Польщею, біганина дахами від правоохоронців і, зрештою, екстрадиція.

Новообраний президент Володимир Зеленський повернув Саакашвілі українське громадянство минулого року, через тиждень після вступу на посаду. Хтозна, можливо, цей сценарій повторного грузинського десанту планувався вже тоді?

Та нагадаю, що в Саакашвілі був серйозний конфлікт із непотоплюваним міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. У них навіть дійшло до публічного з’ясування стосунків на нараді, коли Аваков кинув у Саакашвілі склянкою з водою. Глава МВС втримався на посаді й за президентства Зеленського і вважається нині одним із найвпливовіших людей у владі. Як складуться його стосунки із Саакашвілі тепер, коли їм доведеться працювати в одному уряді?

Сам Саакашвілі запевнив, що це проблемою не буде. “Зараз не час для конфліктів”, – сказав він.

Але й це ще не все. Кішка пробігла також між Саакашвілі та олігархом Ігорем Коломойським, який був одним із головних спонсорів передвиборчої кампанії Зеленського. Ще у 2016 році Саакашвілі заявляв, що “Коломойський буде сидіти, і жодна Швейцарія його не врятує”. Можливо, політик встиг змінити свою думку про олігарха, або ж ми маємо ще один запрограмований конфлікт всередині держави.

Show must go on

Можливим призначенням Саакашвілі вже занепокоєні в Грузії – у рідній країні, нагадаю, політик визнаний винним за звинуваченням у зловживанні службовими повноваженнями й оголошений у розшук.

Також очевидно, що це не сподобається Росії, суперечливого, та все ж певного “потепління” у відносинах із якою за перший рік президентства зміг добитися Зеленський. Знову ж таки питання, на що в цій ситуації він розраховує й чи не буде з українського боку якихось нових поступок, щоб згладити цю неприємність для Путіна?

Отже, наразі важко прогнозувати, що буде з реформами після призначення Саакашвілі в український уряд, зате вже зараз зрозуміло: багато шуму і скандальності навколо його персони в найближчі місяці гарантовано. Як і відвернення уваги від інших наболілих питань. А таких є вдосталь – від війни на Донбасі й неготовності влади боротися з пандемією та її наслідками до корупційного скандалу щодо торгівлі посадами в Офісі президента. Не забуваємо і про кадровий розгром на митниці й у податковій, який також відбувся в ці дні. Але хто тепер на це звертатиме увагу, якщо кожен другий заголовок у стрічці новин буде про Саакашвілі?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *