Другий шанс для репутації

Другий шанс для репутації
Нам легше змінити думку про осіб, яких ми спочатку оцінили негативно, ніж про тих, котра справили на нас позитивне враження – пише Метью Хатсон у журналі Scientific American.

Згідно з поширеною думкою перше негативне враження важко подолати. І справді, частина досліджень підтверджує обґрунтованість такої думки. Тим не менше, дослідницькі праці у цій сфері часто недопустимим чином співставляють судження, які виносяться під впливом інформації про вкрай неморальні, відносно нечасті вчинки (як, наприклад, продаж наркотиків дітям) з оцінками, що формуються на основі більш розповсюдженої поведінки, яку характеризує готовність проявити доброзичливість (наприклад, бажання запропонувати парасолю).

Нові дослідження – з більш коректним відбором прикладів поведінки – показують, що ми більш схильні змінити свою думку про осіб, котрі при першому контакті видалися нам самолюбними, ніж про тих, яких сприйняли як безкорисних.

У трьох експериментах участь взяли 336 учасників. Їхнім завданням було прочитати текст про двох людей, котрі 50-кратно повинні були вирішити, скільки разів вразити когось електричним струмом задля грошей. Перший фіктивний учасник дослідження зажадав більше грошей, ніж пересічна особа, за кожен електрошок, щоб задати біль іншим. Натомість другий встановив ставку за електрошок на порівняльно нижчому рівні, ніж середній. Читачі дізнавались про чергові рішення фіктивних постатей, кожного разу намагаючись їх відгадати. Після кожних трьох рішень, що їх прийняв фіктивний учасник експерименту, піддослідні оцінювали цю особу відповідно до мірки, на протилежних кінцях якої були розташовані окреслення «відразливий» і «милий». Потім вони уточнювали, наскільки впевнені у своїй оцінці.

Як і можна було очікувати, на думку учасників особа, яка вражала струмом за нижчу ставку, була більш відразливою, ніж та, яка запрагнула більше грошей. Однак, оцінювачі виявляли менше певності щодо застосування окреслення «відразливий» і частіше вагалися, пробуючи передбачити, скільки разів та особа вразить іншу людину струмом. Іншими словами – їхня переконаність, що учасник експерименту є «поганим», зазнавала змін. «Добре запрограмований мозок не перекреслив би когось остаточно при перших же проблемах» – говорить Моллі Крокетт, психолог із Yale University, котра є спів-авторкою статті, де представлено результати нових досліджень, опублікованої у жовтні на сторінках Nature Human BehaviourІ додає, що особи з відкритим розумом вміють пробачати і налагоджувати стосунки.

Тестові сценарії суттєво відрізняються від справжніх подій. Однак, наведений експеримент пропонує «дуже добру парадигму, яка дає можливість глибше вивчити проблеми, які мають ключове значення для нашого повсякденного життя» – каже Пітер Менде-Сєдлєцкі, психолог із University of Delaware, котрий не брав участі у проекті. Крокетт припускає, що процес формування оцінок виникає із загального процесу сприйняття більшої кількості оцінок в ситуації загрози. На її думку, суспільна тенденція, що з цього випливає, є двосічним мечем: «Добре служить у конфліктній ситуації – але водночас може ув’язнити у токсичному зв’язку».

Джерело

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

 

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ