Думки про війну: відступ

Думки про війну: відступ

Не можна говорити людям, що вони не мають права на відступ і повинні залишатися на позиціях та зупинити ворога ціною власного життя. Фаталізм ситуації лише зіграє на зниження боєздатності підрозділу. Не можна забирати в людей надію на те, що вони виживуть у цьому бою й повернуться додому. Не буде користі й у загибелі підрозділу, який нічого не міг протиставити противнику, оскільки після розгрому ворог однаково займе рубіж, але ще і знищить українських вояків, які, якби залишилися живими, після перегрупування та надання відповідного озброєння могли б знову вступити в бій і повернути втрачені позиції.

Ба більше, командир підрозділу мусить погодити із командуванням умови, за яких він може дати команду на відступ, напрацювати шляхи й порядок відходу, повідомити цю інформацію підлеглим. Якщо цього не зробити, відхід може перетворитися на панічну втечу, під час якої втрати особового складу однозначно будуть високими.

Щоб підрозділ мав право відступити, мусять виникнути умови, за яких вести бій на цій позиції або неможливо, або недоцільно. Отже, ситуації, за яких можна відходити:

Командир підрозділу, який тримає оборону на цьому рубежі, повинен оцінити ситуацію та донести інформацію до вищого командування, щоб те могло оповістити сусідні підрозділи й ухвалити рішення, як їм діяти. Якщо зв’язку із вищим керівництвом немає, спробуйте оповістити ці підрозділи самостійно. Якщо немає жодного зв’язку, сусіди в зоні видимості й відхід неминучий, відправте до них зв’язкових.

Позиції критично зруйновані й ефективна оборона на них неможлива, через що особовий склад опинився під загрозою знищення.

Закінчуються боєприпаси. Боєкомплектівзалишилося лише для того, щоб прикрити відхід.

Виникла реальна загроза оточення.

У підрозділі багато поранених, яких треба евакуювати. Щоб їх вивезти, потрібна велика кількість людей. Водночас особового складу, який залишається на позиціях, замало для ефективної оборони цього рубежу.

Наступає важка техніка, а на позиціях зовсім нема засобів, якими можна її уразити.

Якщо ви зібралися відступати, нікого не попередивши, зрозумійте наслідки цього рішення. Ваш відхід може призвести до того, що противник, зайнявши ваші позиції, вдарить по сусідньому підрозділу, який обороняє ваш фланг. Сусіди цього не чекають, тому зазнають великих втрат. Опосередковано вони будуть на вашій совісті. Чи готові ви жити далі, розуміючи це? 

Буває, що, відходячи в страху, люди можуть кидати зброю, майно, бронежилети. Розумійте, що армія не зможе миттєво перекрити ці потреби. Кинули бронежилет – готуйтеся до того, що в наступний бій підете без броні. Згодом вам дадуть новий (або командування, або волонтери), але ви маєте розуміти, що, якби ви не кинули броні, кошти для придбання для вас нової могли б піти на інші речі, потрібні для спротиву. Якщо ж ви кинули зброю, ворог нею заволодіє і використає її проти вас чи ваших побратимів. 

Водночас життя важливіше за майно. Бувають випадки, коли у вас немає іншого виходу. Наприклад, ви евакуюєте пораненого. Ви мусите його швидко нести й розумієте, що не зможете зробити цього в броні, обвішані речами. Немає нічого важливішого за людське життя, особливо життя побратима. У таких випадках на речі не зважають.

Вам можуть повідомити, що треба триматись, до вас іде підмога. Спираючись на власний досвід, можу сказати, що у 90 % зі 100 вона дійсно підходить. Чи має підрозділ змогу дочекатися прибуття підкріплення – повинен вирішити командир на місці, зважаючи на наведені вище умови того, коли можна ухвалити рішення про відхід.

Також з особистого досвіду: якщо є можливість протриматися до вечора – тримайтесь. Росіяни майже ніколи не проводять бойових дій уночі. З настанням темряви вони відходять на свої попередні позиції або закріплюються на зайнятих, але вперед не йдуть. Упродовж ночі може прибути допомога, а ще вночі легше відійти, не наражаючи людей на небезпеку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Думки про війну: зрада Думки про війну. Що взяти на передову