By Як видавці і редакції дитячої періодики комунікують з дитиною через твір, і чи говорять вони на рівних
Не тільки в крамницях іграшок колір є ознакою, що підтверджує приналежність товару до певної статі. Зали дитячого одягу також розмежовують на рожеве і блакитне. З ґендерними стереотипами можна зіштовхнутися і в книгарнях. Якщо це подарунок для дівчинки, зазвичай, в ілюстраціях книги переважатимуть відтінки рожевого, для хлопчиків – блакитного. Такі візуальні комунікації формують у голові дитини помилкові уявлення про норми та правила поведінки жінок та чоловіків. Як цьому запобігти, чи є в Україні попит на феміністичну літературу – на ці та інші запитання шукали відповіді спікери та учасники дискусії про феміністичне книговидання в Україні. Подія відбулась 30 травня в межах VIІI Міжнародного фестивалю “Книжковий Арсенал”.
Численні психологічні дослідження свідчать про те, що улюблені дитячі казки, вірші та оповідки впливають на майбутній спосіб життя людини. Відповідно до теорії психосексуального розвитку, засновником якої був Зігмунд Фрейд, діти переймають модель поведінки шляхом ідентифікації (ототожнення) себе з улюбленими персонажами тієї ж статі.
Серед мимовільно причетних до конструювання цих стереотипів є брати Грімм. Жіночі персонажі у їхніх казках – бідолахи, яких чоловіки рятували, визволяли з біди, захищали від можливих небезпек. Згадаємо Попелюшку – приваблива фемінна особа, що має низький соціальний статус. Її образ в душі читача викликає розчулення і почуття жалю. Натомість, чоловічий образ, презентований у цій же казці, можна охарактеризувати висловом “сильне плече опори”. Він успішний, статний, вимогливий, має високий соціальний статус. Під впливом такої літератури дитина розуміє, що домінуюча роль у структурі соціальних відносин належить чоловікові.
Цю тезу підтвердила модераторка дискусії про феміністичне книговидання в Україні, редакторка видавництва “Медуза”, Катерина Міщенко. З її слів, письменники часто зображають жінку як “дурнувати особу, яку треба захистити”. Дійсно, згадаймо казку братів Грімм “Рапунцель”. Такі соціально-психологічні картини формують у дітей стереотипні погляди на ролі чоловіків і жінок.
Під ґендерним кутом можна розглядати і періодичні видання для дітей. Перший орієнтований на дівочу аудиторію журнал з’явився в США, наприкінці XX століття. Тоді маленьких читачів лише починали сприймати як окрему аудиторію. До появи “Girls’ Life” на останніх сторінках сімейних або християнських часописів розміщували рубрику для найменших читачів. Це могли бути розмальовки, ребуси та ігри на уважність.
Слід наголосити, що в сегменті видань для дівчаток в Україні переважають ті, що плекають риси характеру «принцеси», “норовливої панночки”, романтичної бунтарки, яка захоплюється модою і власною красою (відповідні й назви журналів – “Мадемуазель”, “Юная леди”, “Чарівна принцеса” та ін.). Хлопчикам здебільшого відводиться роль ентузіастів-винахідників – інженерів, конструкторів, ерудитів. Наприклад, в квітневому номері журналу “Маленький розумник”, маленьким читачам чоловічої статі пропонують пройти літальний-лабіринт, розрахувати висоту польоту повітряних куль, розгадати спеціальний сканворд, зробити креслення літака, виконати математичні, логічні та мовні завдання.
Орієнтація на читачів, з урахуванням статі та ґендерної ідентифікації, закладена як у назвах журналів, так і у назвах творів художньої літератури. Обраним заголовком автор формує у дитини емоційно-позитивне ставлення до книги.
Назви сучасних українських казок, котрі містять дівчачі імена, найперше, приваблюють малих читачок. Наприклад, “Майка і Смугастик”, “Майя та її мами”, “Перепеличка мала-невеличка”, “Маляка – принцеса Драконії” тощо. На чоловічу аудиторію найменших розраховані казки “Про безтолкового Василька”, “Як Петрик П’яточкин слоників рахував”.
Важливо, щоб юні читачі орієнтувалися не тільки на колір книжкової палітурки чи наявність чоловічого/жіночого ім’я на обкладинці, а й на власні інтереси та прагнення. Новітня література України вже поповнюється книжками, які руйнують статево-рольові стереотипи, запрошують дитину до самостійного пошуку моральних орієнтирів.
Цікавий досвід США
Коли американка Ерін Брід почула від своєї п’ятирічної дочки: “космос – це для хлопчиків” зрозуміла, яку силу відіграють стереотипи в загальному інформаційному потоці. Це підштовхнуло її до створення Kazoo – журналу для дівчаток від 5-ти до 10-ти років, який пропонує їм створювати, будувати, досліджувати, мріяти, грати і ставити питання. На розробку електронної версії журналу користувачі Kickstarter пожертвували понад 160 тисяч доларів.
Дитяче книговидання в сучасній Україні
В українській дитячій літературі бракує рольових моделей, які би мовою мотивації допомогли дитині сформувати уявлення про складові успіху, які би спростували твердження, ніби космічні польоти — захоплення, притаманне лише хлопцям.
Під час дискусії, про феміністичне книговидання в Україні, співзасновник видавництва “Видавництво” Ілля Стронґовський сказав:
“Справжнє починається тоді, коли ми починаємо працювати з дітьми, адже діти ніколи не бувають упередженими”.
Цього разу він презентував книгу, адресовану дівчаткам – “Це зробила вона” – збірка історій про 50 видатних українок: шахісток, астронавток, репортерок, плавчинь, діячок культури, – яким вдалось досягти значних успіхів в різних сферах життя. Усі вони не просто змінили світ, але зробили його безпечнішим, якіснішим, змістовнішим, нарешті, просто цікавим.
Місія сучасного автора як комунікатора – ненав’язливо пояснити дитині, що світ – це співіснування у вільному просторі людей різної статі. Водночас, поряд із ґендерною соціалізацією читачів, нині відбувається трансформація ґендерних моделей та зміна узвичаєної схеми поведінки. Здебільшого як у ЗМІ, так і в художній літературі, чоловіків наділяють рисами фемінності, тобто вони зображаються інфантильними, перестають ототожнювати себе лише з роллю «добувача, воїна і захисника». Ці процеси добре простежуються в романах Сергія Жадана «Депеш Мод» та «Ворошиловград».
Ще одним вдалим прикладом подолання ґендерної стеретипізації є казка Ірен Роздобудько “Пригоди на невідомому острові”. Головна героїня Рено вирізнялась з-поміж інших дівчат-однолітків своїм темпераментом і манерою одягатися . Її захоплення фехтуванням та книжками про мушкетерів заперечують стійкість уявлень про те, що рожеве – то для дівчат, а блакитне – для хлопчиків.
Дитяча література завжди вважалась провідним чинником соціалізації особистості. В умовах цифрового розвитку та великого впливу мережі Інтернет на суспільне життя, її значущість занижується. Однак для емоційного й інтелектуального зростання дитини є незаперечною важливість саме книги, яка не надає готових візуальних зразків навколишнього світу, а змушує дитину створювати їх у своїй уяві.
Як висновок, варто наголосити: ґендерні ролі не виникають одночасно з народженням, а проходять певний шлях свого становлення. Статева ідентифікація дитини формується під впливом сімейних відносин, літератури, товариства однолітків та засобів масової інформації.
Діти поступово і несвідомо сприймають, кодують і сортують інформацію про навколишній світ і шукають своє місце в ньому. Тому природно, що дівчатка хочуть бути принцесами-білоручками, а хлопчики – красенями-героями, бо інші моделі поведінки видавці і редакції дитячої періодики їм пропонують не часто. Але це не привід відмовлятися від читання взагалі. В Україні є якісні та “привабливі” книги. Завдання батьків, як агентів первинної соціалізації дитини – їх знайти, а знайшовши, перевірити, чи не вживає автор дискримінаційних понять, чи коректна тональність підібраних слів, чи не закладено в книзі ґендерно-рольовий конфлікт.
Отже, при виборі літератури маємо орієнтуватися не лише на дизайн обкладинки, але й на змістове наповнення книги.
