By Людина є невід’ємною частиною біосфери Землі, тому негативні екологічні зміни неодмінно впливають і на неї. Коли життя на планеті лише формувалось, повітря, вода, ґрунт, електромагнітне поле та сонячне випромінювання мали певний склад і параметри, всі біохімічні процеси на рівні клітин були підлаштовані під екологію того часу.
Коли середовище на Землі поступово змінювалось, біосфера еволюціонувала також, але живі організми пристосовувались набагато повільніше. Якщо в природі трапляються різкі зміни, тварини просто не встигають адаптуватись і гинуть, як, наприклад, вимерли колись динозаври. З розвитком людства екологія навколишнього середовища так стрімко трансформується, що біосфера не встигає еволюціонувати і підлаштовуватись.
Хімічний склад повітря, води, ґрунту, продуктів харчування змінився так суттєво, що в живі організми почали потрапляти речовини, не задіяні в біохімічних процесах метаболізму. Організм визначає їх як сторонні і запускає механізм очищення. Зрозуміло, що на цей процес йде певна частина енергії, яка відбирається також з імунного захисту. Коли кількість цих шкідливих речовин доходить до певних меж, організм вже не може вивести їх повністю, виникає інтоксикація й органи дають збій у роботі. На кшталт засмічення шкідливими речовинами природи, забруднюється й організм людини.
Процес очищення тіла від шлаків і токсинів закладений в нас еволюцією. Навіть коли ми споживаємо ідеальні, екологічно чисті продукти, в процесі їх перетравлення і переробки виникає певна кількість шлакових речовин, які необхідно вивести. А якщо людина харчується з надлишком, то зайвого також стає більше. Через забруднену воду, повітря та їжу в організм потрапляють ще й небезпечні хімікати, тому система очищення від токсинів зазнає суттєвого перевантаження. Якщо ми тривалий час перебуваємо в таких екологічно небезпечних умовах, то шкідливі речовини починають накопичуватись в різних системах і органах, завдаючи шкоду нашому здоров’ю. Лікар і вчений Ілля Мечников у своїх наукових роботах доводив, що процес старіння значно прискорюється, якщо організм не може виводити шкідливі речовини, які забруднюють навколоклітинні тканини.
Якщо ж з навколишнього середовища в організм надходять радіоактивні речовини, то негативний вплив тільки посилюється. Після Чорнобильської аварії 1986-го року в атмосферу потрапили небезпечні для здоров’я радіонукліди. У перші години після вибуху найгірший вплив мали йод-131, йод-133, теллур-132, барій-140 та інші речовини з коротким періодом напіврозпаду. Через декілька місяців рівень радіоактивного забруднення вже визначали стронцій-89 і цирконій-95, період напіврозпаду в яких більший. Коли минуло кілька років, головними радіоактивними ізотопами стали цезій-137, цезій-134, і рутеній-106. Саме Чорнобильська катастрофа примусила вчених по-новому глянути на проблему забруднення внутрішнього середовища організму (ендоекологію) та розробити новітні методи очищення від шкідливих речовин, зокрема й від радіонуклідів.
Вагомий вклад у дослідження екдоекології людини зробив фізик, доктор наук, професор Михайло Курик. Він створив і очолив Український інститут екології людини, на базі якого почав розробляти і впроваджувати ендоекологічні методи очищення від радіонуклідів і токсинів. Для детоксикації організму М. Курик запропонував використовувати натуральні ентеросорбенти на базі пектинів і клітковини, а наповнення організму вітамінами і корисними мікроелементами проводити через спеціальне харчування і фітопрофілактику.
Найбільш небезпечним забруднення навколишнього середовища є для дітей, оскільки токсини несуть загрозу нормальному формуванню органів і систем в дитячому організмі. Тому Український інституту екології людини розробив низку рекомендацій, що ввійшли до програм “Екологічна дошкільна установа”, “Екологія, дитина, майбутнє”, які підтримало Міністерство освіти. Їх впровадили у декількох містах Україні. Ці програми зберегли здоров’я сотням тисяч дітей, однак бюрократична система, що панувала в 90-ті роки, не дозволила розгорнути програму ширше.
У середині 90-х років у Москві проходила міжнародна конференція з проблем ендоекології. На неї приїхали провідні вчені наукових інститутів Західних країн з мільйонними бюджетами. Я також був на конференції й у своїй доповіді запропонував методику дезінтоксикації природними ентеросорбентами, яку розробили в Інституті екології людини під керівництвом професора Курика. Тоді бюджет місячної програми оздоровлення на одну дитину складав майже 10 доларів. Коли провідні фахівці почули, що за таку суму можна оздоровити дитину, вони були шоковані. Саме тоді я збагнув, що при розробці нових методів науковці обирають не дієвість, а фінансовий аспект, який дозволить їм отримати більший прибуток.
Якби вчені працювали задля ефективності своїх розробок, як професор Курик, а не заради власного зиску, то життя на Землі було б щасливішим і комфортнішим.
