Енергетичний шантаж: як структури Фірташа та Ахметова підіграють Росії

Енергетичний шантаж: як структури Фірташа та Ахметова підіграють Росії
У Луганській області найближчим часом можуть виникнути проблеми з енергопостачанням. Під загрозою відключення чи нерегулярного постачання електроенергії опиняться 253 дитячі садки, 293 школи та 53 медичні заклади. Без централізованого водопостачання може залишитись приблизно 400 тис. мешканців Луганської області. Усе це – ймовірні наслідки зупинки Луганської ТЕС у місті Щастя через брак пального.

Станція, що належить енергетичному холдингу “ДТЕК” Ріната Ахметова, отримувала вугілля з Росії, а саме від шахтоуправління “Обухівське” Ростовської області. Антрацит постачали на ТЕЦ до 2017 року, доки не запрацювала заборона на торгівлю з Москвою. Відтак Ахметов почав шукати можливість обійти мораторій, але, як не дивно, не знайшов. Запаси вугілля закінчились і 29 липня 2019 року ТЕЦ почала частково працювати на газі.

Чому ж станцію не переведуть на інші види вугілля, які є в Україні? Причин тут дві: по-перше, небажання вкладати кошти у модернізацію ТЕС, а по-друге, відсутність залізничної гілки від станції до найближчої колії “Укрзалізниці”. Працювати на газі легше, ніж проводити такі вартісні роботи.

Газ на ТЕС почало постачати ПАТ “Луганськгаз”, власником якого є ще однин український олігарх – Дмитро Фірташ. І тут виникла нова проблема: через високу вартість газу ціна на електроенергію мала б зрости для мешканців регіону у 4,5 раза. Таке зростання могло б призвести до соціального вибуху, адже комунальні послуги зараз і так недешеві. Та й як би це виглядало, якби мешканці зони ООС платили за електроенергію набагато більше, ніж населення будь-якого іншого регіону України?

“Якщо газ дати за комерційною ціною, то для луганчан потрібно підняти в кілька разів ціни на електроенергію. Що вони, третій сорт? Ні. Тому як резервне джерело палива, держава в надзвичайному режимі може вирішити це питання для того, щоб електрична енергія для жителів Луганської області не піднялася в ціні. Там і так достатньо проблем”, – заявив тодішній прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

Держава почала шукати можливості вирішення ситуації. 14 серпня на засіданні Кабміну було прийнято рішення зобов’язати “Нафтогаз” продавати пальне для потреб Луганської ТЕС з 40% знижкою від ринкової ціни (тобто за 2,8 тис. грн за 1 тис. м3). Однак уже наступного дня це рішення скасували, адже з’язувалось, що у такий спосіб “Нафтогаз” втрачатиме 120-300 млн грн щомісяця.

Холдинг Ахметова погоджується модернізувати Луганську ТЕС тільки після того, як держава побудує залізничну гілку, якою можна буде доставляти на станцію вугілля інших марок. Однак щоб з’єднати Щастя з мережею “Укрзалізниці”, потрібно прокласти колію завдовжки 50 км. Навіть якщо держава повністю профінансує будівництво, реалізувати проект вдасться не швидше кінця 2021 року. Після того мала б початись модернізація ТЕС, яка може затягнутись на будь який термін – один, п’ять чи й 20 років.

Що ж тим часом буде відбуватись із виробленням електроенергії у Щасті? Те, що й зараз: ТОВ “ДТЕК” платить ПАТ “Луганськгаз” занижену ціну за газ. Структура Фірташа має збитки, а тому заявляє, що може припинити постачання газу на ТЕС. Водночас у холдингу “ДТЕК” погрожують, що зупинять теплостанцію, якщо їм перестануть постачати газ за низькими цінами. Як наслідок – мешканці області стали заручниками начебто суто фінансових інтересів двох компаній.

Так можна було б вважати у мирний час, та оскільки в країні йде війна, то можна припустити, що весь цей конфлікт між структурами Фірташа та Ахметова – навмисно розіграний і вигідний передусім Росії.

Насправді у ТОВ “ДТЕК” не мало б бути проблем із газом, оскільки одна з ланок компанії займається його видобутком. У холдингу Ахметова чудово знають, що швидко побудувати залізничну гілку та модернізувати виробництво не вдасться, тому подають поновлення закупівлі вугілля в Росії як єдиний можливий вихід із ситуації. Ця пряма, неприхована торгівля, звісно ж, викличе низку запитань в країн, що продовжують обмежувати свої торгові зв’язки із Росією через санкції, і може послугувати приводом для скасування санкційного пакету.

Отже, що нам вибрати? Торгівлю з Росією, збитки для держави чи енергетичний бунт на Луганщині? Кажуть, що з двох зол вибирають менше. Тут варіантів аж три, але який з них менше зло – сказати надзвичайно важко.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ