«Фільчині грамоти» Зеленського?

«Фільчині грамоти» Зеленського?

Усвідомлюючи небажання Заходу в найближчій перспективі приймати Україну до НАТО, Зеленський намагається здобути альтернативні гарантії безпеки, підписавши оборонні угоди з низкоюкраїн. Але умови цих безпекових документів базуються лише на обіцянках військової допомоги й не гарантують, що договори не перетворяться на «нові будапештські меморандуми» та «фільчині грамоти».

У вересні 2022 року Україна розпочала переговори з країнами G7 щодо “плану Б” — отримати хоча б мінімальну допомогу, якщо не вдасться здобути євроатлантичної безпекової парасольки. У 2023-му партнери уклали Вільнюську декларацію й почали підписувати перші угоди на 10 років, які сигналізували Росії: щороку Україна отримуватиме від союзників фіксовані постачання зброї та грошей, тож нехай Кремль не сподівається на легку перемогу. За тими документами західні партнери зобов’язалися надавати також економічну підтримку та зберігати антиросійські гарантії.

На сьогодні Україна підписала договори з 15 країнами: Британією, Німеччиною, Францією, Данією, Канадою, Італією, Нідерландами, Фінляндією, Латвією, Іспанією, Бельгією, Португалією, Швецією, Ісландією та Норвегією. Перші 12 безпекових угод укладені на загальну суму 23 млрд доларів, готуються домовленості й з іншими партнерами.

Британія зобов’язалася надавати всебічну економічну, гуманітарну й оборонну підтримку Києву. Безпекові угоди з країною діятимуть до вступу України в НАТО. Лондон обіцяє в разі нападу Росії “швидку та надійну безпекову підтримку, сучасне озброєння для захисту на землі, на морі й у небі, економічну підтримку, а також запровадження санкції, які матимуть ціну для Росії”. Проте підтримка не буде миттєвою: угода передбачає час на консультації в разі повторення російської агресії.

Німеччина в договорі на 10 років обіцяє дипломатичне, економічне і військове сприяння, а також допомогу в цивільній сфері, розмінуванні та відбудові. Україна в обмін на гарантії зобов’язана продовжувати реформи, що приведуть до ЄС. Передбачено 24 години на консультації в разі майбутнього нападу Росії на Україну.

Швеція скерує Україні військової допомоги на суму приблизно 6,5 млрд євро впродовж 2024–2026 років. Деталі угоди не розголошуються, але зі Стокгольмом Київ підписав три документи. Відомо, що в них передбачені артилерійські системи Archer та артснаряди, бойові машини CV90, спеціалізовані літаки ASC 890, безпілотники, бронетехніка, посилення морської безпеки, сприяння розмінуванню, перспектива передання Україні літаків JAS 39 Gripen і навчання пілотів. А ще спільні оборонні виробництва та глобальна робота з примусу Росії до миру.

Ісландія впродовж 2024–2028 років щороку надаватиме майже 30 млн доларів на обороні ресурси й спорядження, а також співпрацюватиме з Україною для розвитку оборонної промисловості. Країна зобов’язується транспортувати в Україну військові вантажі й обладнання від союзників зафрахтованими вантажними літаками. Рейк’явік обіцяє надавати увагу підтримці й спорядженню українських жінок у ЗСУ.

Норвегія — 15-та країна, з якою укладено двосторонню безпекову угоду. Вона надасть Україні 1,2 млрд євро військової допомоги цього року. У довгострокову програму підтримки Норвегія заклала майже 6,4 млрд євро на 2023–2027 роки. Разом із союзниками вона фіксує готовність передати винищувачі F-16 та й далі скеровуватиме системи NASAMS і обладнання до них, навчатиме українських фахівців.

Договір із Данією передбачає підтримку України на суму 1,8 млрд євро цьогоріч, надання винищувачів F-16, боєприпасів, тренажерів, а ще обслуговування техніки та навчання. Цікавим пунктом угоди є зобов’язання України: впроваджувати реформи, спрямовані на боротьбу з корупцією на всіх рівнях суспільства — у державному, приватному та громадському секторі; розбудовувати інклюзивне суспільство, забезпечувати верховенство права й посилення незалежності судової влади. Схожі пункти згадуються і в угодах з іншими країнами. Цілком імовірно, що партнери можуть відмовити Києву у військовій підтримці, якщо визнають, що зусилля України щодо боротьби з корупцією та впровадження інклюзивного суспільства були недостатні.

Іспанія зобов’язується підтримувати Україну впродовж 10-річного терміну угоди, а цьогоріч надасть 1 млрд євро військової допомоги. У договорі згадується співробітництво у сферах розвідки, спільне виробництво озброєнь, гуманітарна допомога, надання систем ППО, артилерії, бронетехніки, а ще морська безпека, розмінування, медична підготовка та протезування українських військових.

Угода з Португалією (теж на 10 років) передбачає щонайменше 126 млн євро військової підтримки цього року. Лісабон підтверджує участь у коаліції F-16, програмі закупівлі боєприпасів великого калібру, розмінуванні та зміцненні морської безпеки.

Бельгія обіцяє щонайменше 977 млн євро військової допомоги Україні цьогоріч і підтримку впродовж десятирічного терміну дії угоди. “Уперше в такій угоді вказана точна кількість винищувачів F-16 — 30, які будуть поставлені в Україну до 2028 року, причому перші прибудуть уже цього року”, — каже Зеленський. Бельгія гарантує сучасну бронетехніку, обладнання для ВПС і ППО, морську безпеку, розмінування, постачання боєприпасів, тренування військових. Згадано використання заморожених російських активів і відновлення економіки тощо.

Канада обіцяє виділити у 2024 році понад 3 млрд канадських доларів макрофінансової та оборонної допомоги Україні.

Латвія цього року надасть військову підтримку на суму приблизно 112 млн євро та обіцяє скеровувати оборонну допомогу Україні на 0,25 % ВВП щороку впродовж десяти років. Документ засвідчує готовність Риги допомагати з відбудовою, захистом критичної інфраструктури України, розмінуванням, безпілотними технологіями.

Фінляндія допоможе на суму 188 млн євро цьогоріч. Угода передбачає допомогу Києву у відбудові енергетичного сектору, оцінюванні екологічних збитків, посиленні захисту кордону і критичної інфраструктури, а також лікуванні українських військових.

Нідерланди обіцяють військової допомоги на 2 млрд євро у 2024-му та продовження економічної і оборонної підтримки впродовж 10 років. Передбачено надання Україні систем ППО, артилерії, бронетехніки, а ще підтримання наших морських, повітряних і далекобійних спроможностей. Ідеться також про підтримку культурної спадщини України — очевидно, для уникнення судової тяганини щодо “скіфського золота”, яке Амстердамський музей не знав, кому повертати, після анексії Криму. Визначено механізм 24-годинного екстреного реагування в разі повторної військової агресії проти України.

Найважливішу угоду зі США Україна планує підписати перед Самітом миру в червні.

Чимало із цих документів діятимуть до вступу України в Альянс і припиняться, коли наберуть чинності зобов’язання колективної оборони. Але угоди передбачають можливість продовження за взаємною згодою сторін — на випадок, якщо через 10 років Україну не приймуть у НАТО.

На жаль, жодна з видимих частин 15 оборонних угод не передбачає реальних чинників стримування повторної агресії. Ніхто не надсилатиме війська в Україну й не розміщуватиме своїх військових баз на українському східному кордоні для стримування Росії. Немає чіткої відповідальності за ненадання допомоги Україні — союзник може заявити, що на складах закінчилися боєприпаси, і попросити вибачення, як уже недавно зробила Британія. До речі, в угоді з нею написане те саме слово “assurances” (запевнення), яке в сумнозвісному Будапештському меморандумі трактувалося не як гарантії, які дійсно вимагають дій.

Зміна влади у Вашингтоні чи в європейських столицях або блокування військової допомоги опозиційною партією може легко перетворити на папір будь-який оборонний документ, зокрема і 5 статтю статуту НАТО. Попри безпекові угоди, що їх мають Ізраїль чи Тайвань, жодна із цих країн не перебуває в безпеці. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Слабкість Заходу й майбутнє України Дволикий Левіафан