Філософ за гроші

Філософ за гроші
Моя приятелька написала в спільний чат: “Маріуш кинув академічне життя й пішов у фінтех, каже, що йому 35 років, треба знайти пристойну роботу”. А я її запитую: “А що таке фінтех?” Вона з мене темного посміялася й пояснила, що це всі сфери фінансових послуг, зокрема торгівля в інтернеті. Тож мій колега історик покинув університет заради корпоративного бізнесу й заробляння.

Останніми роками багато говориться про відмирання академічних професій: університети не можуть конкурувати з іншими секторами економіки, а молодим людям часто не цікаво витрачати багато зусиль і років в обмін на примарний академічний статус. Усі хочуть жити тут і тепер, а не колись чи в загробному світі. Тож у моїй професії залишаються ті, кого підтримує родина, або ж ті, хто не може жити інакше. Хоча останніми роками почали з’являтися різні повідомлення про те, що корпорації зацікавлені брати в штати гуманітаріїв, оскільки своїм нетиповим мисленням вони можуть сприяти більш гнучкому управлінню чи кращій візійності підприємства.

На Заході вже є посада корпоративного філософа (Chief Philosophy Officers). Він, звісно, не є Сократом чи Гайдеггером на зарплаті. Не йдеться тут і про історію філософії, яку викладають у наших університетах під вивіскою “філософія”. Ця дисципліна може мислитися як відрефлексована авторська космологія, що базово значить: я в певний спосіб бачу цей світ і несу відповідальність у слові, думці й дії за кожен аспект свого бачення. Тож говорячи про філософів, можна мати на увазі широке коло фахівців, діяльність яких у суспільній свідомості так чи інакше пов’язана з філософією. У Європі є академічна філософія, яка має єдину мету – самовідтворення академічного знання. Також є практична філософія, піонери й послідовники якої часто протиставляють себе професорам. Вони переконані, що філософські ідеї мають допомагати людям. У першому випадку філософи (і їхні можливості) обмежені вимогами університетів, колом наукових інтересів і періодичністю публікацій, а в другому – вимогами ринку, необхідністю дотримуватися етичного кодексу і внутрішніх правил професійної спільноти. Фактично філософ за гроші – це консультант, який займається практичною, але все-таки філософією.

Незалежні філософи-консультанти надають компаніям різні послуги: консультації, воркшопи, лекції, інтенсиви тощо. Одним із популярних методів є “сократівський діалог”, під час якого виявляються розбіжності й помилки в міркуваннях учасників. Також є філософи, які читають лекції або навчають авторському методу. Як правило, вони працюють із певним запитом від компаній. Наприклад, в одній канадській фірмі, яка допомагає бізнесу якісно змінюватися, є посада Chief Knowledge Officer. На цій позиції працює філософ з академічною підготовкою, який у своїй роботі використовує професійні навички письменника, дослідника, аналітика і філософа, щоб допомогти бізнесу досягти бажаних практичних цілей і позитивно вплинути на світ.

Те, що філософ функціонує поза межами організації, є важливою перевагою в таких стосунках. Це дає йому змогу працювати, не залежачи від особистих відносин і внутрішніх ігор. Обговорення норм, цінностей, принципів – плідний простір для маніпуляцій і плутанини, тому філософ, який вирішить працювати з бізнесом, мусить мати справді ясне мислення й моральну стійкість, щоб зберігати нейтральність. Фактично філософ не має діяти ні в інтересах компанії, ні в особистих, а лише мислити й бути відданим істині, працювати майже як психотерапевт.

Інший варіант – це найняти штатного філософа, якого англійською називають Chief Philosophy Officer. Його повноваження й робочі завдання можуть надзвичайно широко варіюватися. Першим таким філософом був Деймон Горовіц, технічний директор компанії Google, який мав ступінь PhD з філософії. У 2018 році тенденція до наймання штатних філософів стала помітною, і зараз це нормальний тренд серед великих компаній.

Чим займаються такі корпоративні Платони? Різні оглядові статті про цю нову-стару професію свідчать, що корпоративні філософи є маніфестацією важливості філософів для бізнесу, а не поясненням того, що, як і навіщо робить людина на цій посаді. Цікаво, що навіть ті, хто працює на такій позиції, часто не можуть сказати, що саме компанія дістає внаслідок їхньої роботи й за що їм платять гроші. Коротко їхнє бачення можна звести до етики психоаналітиків, які роками працюють із пацієнтами: результат важко виміряти, але він точно відчувається.

Останнім часом можна спостерігати, як усвідомленість, толерантність і екологічність ототожнюються з етичним аспектом. З такою ж швидкістю, з якою раніше на продуктах почали ставити позначки “без ГМО”, компанії маркують себе екологічними й етичними. Наявність етичного кодексу й етичних комітетів у компаніях, особливо великих, поступово стає нормою. Але якщо розгорнути який-небудь етичний кодекс, чи побачимо ми визначення того, що таке етичне, справедливе, толерантне? Які критерії для їхнього розпізнавання? Яку етичну й духовну підготовку мали члени етичного комітету для того, щоб бути здатними виконувати спостережну, оцінювальну й каральну функції? Це одна з відповідей на питання, для чого компаніям філософи. Саме вони мають відповідати за максимально прозорий, усім зрозумілий і практичний етичний кодекс, а також за підготовку й консультування етичного комітету.

Комітети з етики давно стали нормою для медичних і наукових установ. Вони почали з’являтися в другій половині XX століття як спосіб обмежити науку, окремі досягнення якої загрожували людині. Сучасні технологічні компанії – це як генетика минулого. Штучні системи, з якими ми співпрацюємо щодня, мусять відповідати стандартам етики й моралі тієї аудиторії, для якої вони призначені. Це також питання кібербезпеки, захисту персональних даних тощо. Штучна система містить тільки те, що в неї вклала людина, тому додавання морального компонента – це спосіб олюднити, “онормальнити” цю систему, зробити її безпечною.

Для роботи корпоративного філософа немає жорсткого стандарту. Мабуть, він і не потрібний. Робота філософа, навіть у бізнесі, є розумовою, її не можна автоматизувати або делегувати. Вона є продовженням самої людини, її стилю життя, звичок і інтересів. Корпоративний філософ дивиться з боку, бачить цілісно, він розуміє, які ідеї, норми, цінності, методи, переконання, стереотипи створюють такі відносини, конфлікти, продукцію, рекламні кампанії тощо. Тому він може вловлювати проблеми до того, як вони виникнуть, і пропонувати варіанти для їхнього запобігання. Важлива професія, одним словом!

2 Comments

  • Наталя , Серпень 7, 2021 @ 11:44 am

    Вау! Дуже цікаво! В яких компаніях на Україні є посади філософа? Можливо маємо на увазі посаду психолога компанії?

    • Bohdan , Серпень 8, 2021 @ 10:22 pm

      Українські компанії ще не того масштабу, тут мова йде про корпорації які мають етичні комітети, відповідають за цінності, які продукують…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Ласкаво просимо в епоху інтровертів Як люди оцінюють машини?