By 
Західні аналітики попереджають, що цієї осені в понад ста країнах світу люди вийдуть на вулиці, щоб узяти участь в акціях протесту. Головні причини відомі: висока інфляція, енергетична криза, подорожчання продуктів першої необхідності тощо. Зрозуміло, що цим скористаються політичні маргінали й популістські паразити, як-от крайні ліві й крайні праві рухи, організації, партії, які урізноманітнять спектр вимог антизахідними гаслами, серед яких буде і припинення постачання зброї Україні та зняття санкцій із РФ.
У Європі, як бачимо, це вже почалося. Нещодавній багатотисячний мітинг у чеській столиці Празі, кілька вуличних акцій у містах Східної Німеччини – це тільки “перші ластівки” процесу осіннього підігрівання громадської атмосфери. Преса в обох країнах підкреслює, що лідерами цих мітингів були ті самі “активісти”, які виступали проти прийняття мігрантів під час кризи 2015 року та протестували через впровадження обмежень, спричинених пандемією COVID-19.
Зараз головними ініціаторами німецьких протестних акцій є крайні ліві та праві радикали з партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD). Перші закликають німців виходити на вулиці, щоб засудити багачів і капіталізм загалом. Другі ж кличуть “національно свідомих” співгромадян висловити публічно свою незгоду з основами ліберальної демократії, а також “політкоректністю” й толерантністю влади до емігрантів і середовищ ЛГБТ. Однак коли вони сходяться на вулицях під різними прапорами, то виявляється, що мають чимало спільних вимог і очікувань (окрім того, що як одних, так і інших підозрюють в отримуванні грошей від росіян). Наприклад, громадяни Німеччини, налякані перспективою холодних квартир узимку та подорожчання “продуктового кошика” і промислових товарів, уже на вуличних мітингах дізнаються, що у всьому винне НАТО й колективний Захід, а зовсім не колективний путін, і що “спікери” протестів від їхнього імені висувають владі вимоги на кшталт припинити озброювати Україну, щоб “не затягувати агонію київського режиму”, укласти з РФ нову угоду щодо постачання газу й нафти, а відповідно – і зняти з Росії санкції. Так деякі німці, що хотіли захистити свої права, стали принагідно “корисними ідіотами” путіна.
Такі ситуації ще будуть повторюватись, а їхня географія – розширюватись. Однак проблема не тільки в них. У Європі є цілі держави, уряди й партії влади, які грають на користь російського неоімперіалізму. Найвідоміший приклад – це “чорна вівця” ЄС, тобто Угорщина, на чолі з прем’єром Віктором Орбаном. Є й інші приклади.
25 вересня в Італії відбудуться дострокові вибори до парламенту. І, як пишуть експерти, якщо не станеться політичного землетрусу, то до влади прийде коаліція правих і популістських партій: національно-консервативні “Брати Італії” (FdI), популістська “Ліга Півночі” Матео Сальвіні (послідовного шанувальника путіна) та консервативно-ліберальна сила “Уперед, Італіє” (Forza Italia) скандально відомого “друга путіна” Сильвіо Берлусконі – “найбільш правий уряд із часів Муссоліні”.
Серйозну кризу переживає й уряд Словаччини, і це може призвести незабаром до дострокових парламентських виборів, у яких, згідно із серпневими опитуваннями громадської думки, до влади можуть прийти партії колишніх прем’єрів: HLAS Петера Пеллегріні та Smer Роберта Фіцо (офіційно звинуваченого в корупції та замовленні вбивства словацького журналіста-розслідувача і його нареченої). І Фіцо, і Пеллегріні є неприхованими прихильниками політики путіна й виступали публічно проти надання їхньою країною збройної підтримки Україні.
Отже, у Європі з дня на день може зробитися гаряче. І ми, українці, відчуємо цю зміну політичної температури. Реального впливу на це Україна мати не може. Нам залишається лиш чекати, що західні держави зуміють втримати свою єдність, а громадяни країн Європи й не тільки врешті-решт відмовляться виконувати роль мимовільних “корисних ідіотів” колективного путіна.
