By Вміння будувати гнізда у гризунів може залежати від одного гена, – пише Андреа Маркс у колонці для журналу “Scientific American”.
“Деякі гризуни є працьовитими батьками – будують із стебел трави вишукані гнізда, забезпечуючи своїм малюкам безпеку і тепло. Інші ж менш турботливі, і конструюють для свого потомства поганенькі сховки. Нещодавно науковці ідентифікували ген, котрий регулює будову гнізд – це один з небагатьох відомих генів, що впливає на батьківську опіку у ссавців, зокрема і в людей.
Автор досліджень, опублікованих у журналі “Nature”, генетик Андрес Бендескі із Гарвардського університету разом зі колегами досліджував два види гризунів, які генетично є дуже подібними, але відрізняються системою асоціацій: один із підвидів – пляжний гризун (Peromyscus polionotus subgriseus) – творить моногамні пари, тоді як гризун лісовий (Peromyscus maniculatus) схрещується із різними партнерами. До того ж пляжні гризуни будують розлогіші гнізда, проводять більше часу з потомством і частіше притуляють їх до себе, а також повертають у гніздо молодих особин, котрі занадто віддалились. У дослідженнях така батьківська поведінка не прив`язувалась до тієї опіки, яку самі гризуни отримали, будучи дітьми – коли молодих особин одного виду виховували батьки іншого виду, то в майбутньому вони проявляли такі самі схеми поведінки відносно виховання потомства, як і їхні біологічні батьки.
Шукаючи генетичні підстави для такої батьківської поведінки, Бендескі і його колеги двічі схрестили обидва види, щоб отримати майже 800 нащадків. У потомстві другого покоління вирізнявся один ген, пов’язаний з будовою гнізд – він регулював виділення гормону вазопресину, котрий так само, як і окситоцин, має значний вплив на соціальну поведінку і створення пар у ссавців і птахів.
У наступному експерименті науковці вкололи вазопресин у мозок гризунів, що вже були батьками з обох диких видів, а підчас другого – генетично модифікували нейрони домашніх мишей (Mus musculus), які виділяють вазопресин. Обидві групи гризунів будували гнізда гіршої якості, з’ясувалось, що вазопресин відіграє ключову роль у цьому процесі.
Результати досліджень здивували Олівера Боша, біолога з Регенсбурзького університету Німеччини, котрий не брав участі у експериментах. У його власних експериментах над щурами і мишоподібними вазопресин стимулював деяку батьківську поведінку. Тож можливо, що гормон виконує різні функції до народження потомства і після їхнього приходу на світ. “Можливо, на першому етапі його вплив є обмеженим, а пізніше починає діяти активно і стимулює материнську поведінку”, – каже він.
Схоже, що батьківство – це складна справа навіть у мишей”.
