Геополітичні наслідки саміту G-20 в Індонезії

Нещодавно в Індонезії завершилася зустріч G-20, на якій зібралися представники дев’ятнадцяти найбільших економік світу та ЄС. Однак правильніше назвати цьогорічний саміт G-19, оскільки Росія після вторгнення в Україну послабила свою економіку й геополітичний потенціал. Раніше ключові гравці світу прислухалися до думки Росії переважно тому, що побоювалися її, зважаючи на атомну зброю та потужні збройні сили. Проте після значних перемог українського війська, що завдало відчутних збитків “другій армії світу”, вигнало її з північних територій, Харківської області, а сьогодні проганяє з Херсонської, цей міф був повністю зруйнований. Тому Володимир Зеленський запропонував виключити Росії з G-20, а натомість запросити туди Україну, яка показала всьому світу, як вона може захищати свою свободу й успішно протистояти потужному ворогові.

Учасники саміту обговорювали низку питань, зокрема екологічні проблеми, забруднення довкілля, кліматичні зміни, охорону здоров’я (адже коронавірус ще повністю не подоланий). Держави також мізкували над тим, як розв’язати проблему високих цін на енергоносії, підняття яких було спричинене російським вторгненням. Західні країни пропонують обмежити постачання нафти й газу з Росії чи взагалі його заблокувати, проте ці ініціативи не підтримують азійські країни, які купують російську нафту й газ за зниженими цінами.

Одним із найбільш важливих було продовольче питання. Володимир Зеленський, який був запрошений на саміт як гість, у своєму онлайн-виступі подякував ООН, Туреччині та іншим країнам, які сприяли укладенню “зернової угоди”. Він зазначив, що вона дає змогу врятувати від голоду десятки, якщо не сотні мільйонів мешканців Азії та Африки.

Ключовим питанням було, звичайно, військове вторгнення Росії в Україну, що дестабілізувало безпекову й економічну ситуацію не тільки в Європі, а й у світі. Унаслідок агресії піднялися ціни на продовольство, енергоносії, на інші товари й послуги, оскільки ціна на паливо закладена в собівартість більшості з них.

Володимир Зеленський під час виступу зазначив, що Україна готова до перемовин із Росією, але за умови чіткого дотримання з боку Кремля статуту ООН та інших норм міжнародного права. Він наголосив на тому, що найперше потрібно повністю вивести російські війська з нашої території, повернути нам усіх військовополонених, забезпечити ядерну, продовольчу, енергетичну безпеку, а також реалізацію принципу справедливості, тобто покарати всіх військових злочинців, які чинили зло на українських територіях, і домогтися згоди Росії на виплату репарацій для відбудови української економки. Однією з ключових умов перемовин є чіткі гарантії безпеки Україні або у формі двосторонніх договорів із головними країнами-гарантами (США, Францією, Німеччиною, Канадою, Великобританією, Польщею, Туреччиною та іншими державами Балтії, Північної, Центральної та Східної Європи), або через надання нам членства в НАТО. Сергій Лавров від імені Росії визнав ці вимоги необґрунтованими й безпідставними, що було цілком очікувано і вкотре довело, що нинішній путінський злочинний режим не готовий йти на жодні поступки, а його прагнення до переговорів є лише намаганням відтягнути остаточну поразку російської армії на полі бою.

Країни-учасниці здебільшого схвально поставилися до виступу українського очільника. Так, прем’єр Великобританії Ріші Сунак рішуче засудив російську агресію, зазначив, що тільки Росія винна в ескалації конфлікту, і підтвердив подальшу підтримку України. США також звинуватили РФ у воєнних злочинах проти українського народу й закликали припинити цю криваву бійню. Франція, Німеччина, Канада, Австралія, Японія, Південна Корея, Туреччина, деякі інші країни підтримали ці заклики й запропонували внести їх до підсумкової резолюції.

Від початку саміту лідери демократичних країн пропонували ухвалити декларацію з різким засудженням російської агресії. Деякі азійські держави, зокрема Китай та Індія, були проти й запропонували в декларації закликати до налагодження переговорів і припинення війни. Індонезія дотримувалася нейтралітету і пропонувала не робити радикальних висловлювань проти Росії, оскільки прагнула, щоб підсумкову декларацію підписали всі країни, зокрема і РФ. Але цей ідеалізм господині саміту швидко розвіявся, оскільки демократичні країни відмовилися підтримувати резолюцію, де буде підпис представника Росії. Крім того, Сергій Лавров у своїй промові, яка відбувалася в напівпорожній залі, укотре закликав до переговорів з Україною. За його словами, Росія нібито готова домовлятися, а от Україна не хоче. Водночас він звинуватив НАТО в усіх проблемах, зокрема й у нападі РФ на Україну. Звичайно, у цю брехню, яку Росія неодноразово озвучувала на міжнародному рівні, ніхто не повірив. Але навіть на цьому Кремль не зупинився: він зневажив усіх світових лідерів, які перебували на саміті й закликали до припинення війни, і завдав шквальних ракетних ударів по території України на другий день саміту. Навіть Китай, який завжди позитивно ставився до Росії, висловив щодо цього занепокоєння. Після чергового акту тероризму всі світові лідери зрозуміли, що Росія – це ненадійний партнер, який зневажає будь-які норми і правила міжнародного права, тож ізоляція РФ буде тільки поглиблюватися.

Суттєвим досягненням саміту було те, що майже всі країни-учасниці висловилися про недопустимість ядерної війни, завдання ядерного удару по території України чи іншої держави. Так країни показали Росії, що вона за жодних умов не може використовувати ядерну зброю на полі бою чи наносити нею удари по мирних містах. Китай, до думки якого Росія прислухається, наголосив на тому, що ядерна війна є неприпустимою, оскільки призведе до катастрофічних наслідків. Тож будемо сподіватися, що Кремль не повертатиметься до ядерної риторики й не буде лякати світ ядерним ударом. Крім того, західні країни, зокрема США і Великобританія, наголосили на тому, що якщо Росія застосує ядерну зброю, то вони завдадуть ядерного удару по центру прийняття рішень у РФ. А від цього навіть бункер може не врятувати кремлівського очільника.

Отже, у підсумковій резолюції більшість учасників саміту G-20 засудила військову агресію проти України, проте у документі йдеться, що деякі країни мають інші погляди на цю ситуацію.Підпису С. Лаврова в резолюції не було, оскільки він втік ще до закінчення саміту, посилаючись на погіршення здоров’я, але він би її за жодних умов не підписав.

Для України цей саміт був дуже важливим, оскільки В. Зеленський був у центрі світової уваги й доніс до міжнародної спільноти важливі меседжі про ситуацію в нашій країні і шляхи подолання цієї кризи. Тож деякі держави, особливо в Азії, Африці, Південній Америці, які займали нейтральну позицію, будуть дещо прихильніше ставитися до України. Найімовірніше, демократичні країни також збільшать військову допомогу, особливо зважаючи на шквальний ракетний удар по українській інфраструктурі.