By Кожному народу притаманні певні прикмети національної психіки, які формують його поведінку. Українці також мають багато рис: позитивних та таких,що свідчать про нелегкий характер народу,спосіб його життя чи географічні умови мешкання. Деякі з тих прикмет важко адаптовуються до прагматичного часу чи зміни цінностей. Найперше, мабуть, тому, що ми довго боролися за свою державу, щоб у ній втілити національну ідею.
Сьогодні, аналізуючи політичні промахи чи досягнення, розуміємо, що українці – сентиментальні та чутливі. Риса, звичайно, позитивна – вона будить народ до постійного національного катарсису. Та водночас саме цю прикмету прагматичні демагоги і політики використовують у своїх іграх.
Гіпертрофована сентиментальність українців є чи не найважливішою рисою національного характеру, завдяки якій патріотичні позиції поширюються дуже швидко. Особливо чітко ця прикмета проявляється під час яскравих, неординарних та навіть трагічних подій. Тоді українці стають чутливішими, добрішими, ніж зазвичай. Таке явище спостерігалося під час Помаранчевої революції. Саме гіпертрофована сентиментальність утримує народ від помсти за кривди. Нині, під час російсько-української війни, українці не намагаються переносити нетерпимість чи національні образи на всіх росіян, чітко розрізняючи шовіністичну владу та мирне населення.
Українці нерідко піддавались брехливим обіцянкам політиків і демагогів через свою надмірну чутливість, що згодом призводило до великих катастроф, як-от Голодомор та сталінські репресії. Наївні ілюзії людей, які повірили комуністичним лозунгам, коштували життя мільйонам невинних.
Саме гіпертрофована сентиментальність українців перетворила прихильників імперського реваншу в ідейних націоналістів. Часто далекі від основних світоглядних засад українського націоналізму люди ставали ідейними натхненниками і патріотами.
З одного боку, надмірна чутливість сприяє зміцненню національної свідомості серед прихильників радянсько-російської чи імперської ідентичності;з іншого – спричиняє виникнення та примноження зрадників національної справи, пристосуванців, лицемірів і заздрісників. Сентиментальність овіює духом героїзму новітні сторінки історії України та часто виправдовує помилки національних лідерів, ідеалізує дійсність чи політичну діяльність конкретної людини та водночас межує із постійним розчаруванням. Українці хочуть усе й одразу, а усі економічні чи політичні події неодмінно пов’язують із діяльністю конкретного лідера, що спричиняє великі депресії населення.
У розвитку суспільної думки та розбудові держави сентиментальність спонукає націю як до активних дій, так часом і до пасивної позиції. Надмірний український індивідуалізм не сприяє духові національної солідарності. І це велика проблема для становлення молодого народу, адже розчарування у політиці часто роз’єднує суспільство.
Гіпертрофована сентиментальність українців перейшла із реальної площини у віртуальну. Про це, зокрема, свідчать дискусії громадян у мережі під час цьогорічних виборів, які переросли у відверті “війни”, інтернет-сутички та словесні перепалки. Під час політичних баталій сентиментальність втратила свою здатність об’єднувати людей, будити їх до національного катарсису та прощення. Натомість віртуальність стала використовуватисентиментальність та заполітизованість українців у маніпулятивних технологіях і пропаганді, збурюючи аудиторію до надмірної агресивності одне проти одного, налаштовуючи громадянина проти громадянина, ба навіть частину родини проти інших її членів.
З історичного погляду сентиментальність мала б згуртовувати українців. Вона не була проявом національних поразок, а тим рупором, який будив народну свідомість, спонукав до активних дій. Глибоке занурення у національний характер свідчить про інтроверсію народу. Сентиментальність вказує також на християнський світогляд нації та цінності, важливі для українця-християнина: доброту, милосердя, толерантність. Гіпертрофованою чутливістю насичені героїчні пісні, козацькі та кобзарські плачі, а також творчість Тараса Шевченка.
Надмірна сентиментальність українця перетворила державну символіку (гімн, прапор, народний одяг) у національні цінності, а День Незалежності – у національний Великдень. Тобто українці відчувають сентименталізм і національну гордість на свідомому та підсвідомому рівнях. Важливо, щоб ці риси нас об’єднували, спонукали до активного громадського життя і добрих вчинків. Сентименталізм повинен бути нашою національною філософією, способом життя, а не проявом слабкодухості, пасивності, депресії чи розчарувань.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
