By 
Щорічний Світовий економічний форум (СЕФ) у Давосі об’єднує світових лідерів для формування глобальних, регіональних та галузевих програм. Упродовж чотирьох десятиліть місія СЕФ – “поліпшення стану світу” – супроводжувалася благими намірами, які, як відомо, ведуть в одному напрямку.
Темою наступної зустрічі в Давосі, що відбудеться 22-25 січня, стане “Глобалізація 4.0”. Професор міжнародної економіки Женевського Graduate Institute Річард Болдуїн[1] у статті “Якщо це глобалізація 4.0, то які були інші три?” розглядає кожен етап глобалізації, окремо зупиняючись на викликах та небезпеках останнього.
“Глобалізація 1.0”, що відбувалась до Першої світової війни, супроводжувалась історичним падінням торгівельних витрат, появою механічної (парової) енергії, що вплинуло на структуру собівартості вироблених товарів. Усе це відбувалося без помітного державного втручання.
“Глобалізацію 2.0” пов’язують із використанням електричної енергії для створення товарів масового виробництва. Вона стала основою міжнародного управління та створення таких інститутів, як ООН, МВФ, Світовий банк, ГАТТ/СОТ, Міжнародна організація праці тощо. У таких умовах відбувся “розподіл”: ринок відповідав за ефективність, а уряд – за правосуддя.
Кін. ХХ – поч. ХХІ ст. – це період “Глобалізації 3.0”, або “гіперглобалізації”, коли заводи, фабрики та корпорації перетнули кордони разом із “know how” (“знаю як”), інноваціями та інвестиціями. Утворився “новий світ виробництва”, де високі технології поєднувалися з низькою зарплатою.
Що ж таке “Глобалізація 4.0”, довкола якої точитимуться дискусії у Давосі? Початок нового етапу глобалізації пов’язують зі зміною акцентів у виробництві світового валового продукту. Якщо під час трьох попередніх глобалізацій основним джерелом прибутків було виробництво товарів, необхідних здебільшого для забезпечення матеріальних статків, то “Глобалізація 4.0” супроводжуватиметься розширенням сектору послуг, зокрема його наповнення автоматизованими та роботизованими системами. Це означає, що на працівників промисловості, енергетики та аграрної сфери очікують нові виклики і випробування. У морально-етичних вимірах “Глобалізація 4.0” відсуває людину з її проблемами на задній план, залишаючи для неї трагедії, безвихідь, втрату віри і сенсу існування. Як застерігає Річард Болдуїн, “майбутня глобалізація приведе нас до кращого світу, якщо ми добре підготуємося і якщо наші уряди подбають про те, щоб це не відбулося занадто швидко”. Але якщо ми не підготуємося чи наші уряди не подбають?..
У статті “Що дав світові Давос-2018?” уже йшлось про соціальну прірву між багатими і бідними країнами, а також про зростання технологічної складової у проведенні щорічного саміту світових лідерів. Нині провідні держави акцентують увагу на бізнесі і технологіях. ЗМІ навіть назвали Давос-2018 “технологічною конференцією”, адже на багатьох його заходах йшлося про вплив штучного інтелекту на роботу та поєднання традиційних галузей економіки з технологіями. Очікуємо, що на наступному форумі ця тенденція не зміниться, а увага світових лідерів і надалі буде прикута до новітніх технологій, що відіграють немалу роль у новому етапі глобалізації.
Попри те, що членські внески для учасників зустрічі сягають 40 тис. доларів, на захід не потрапити й без спеціального запрошення, яке цьогоріч не отримали троє російських бізнесменів – Олег Дерипаска, Віктор Вексельберг й Андрій Костін. Таке рішення керівництво СЕФ ухвалило через санкції США, накладені на олігархів. Реакція Росії не забарилась: прем’єр-міністр РФ Дмитро Медведєв пригрозив бойкотувати форум, якщо туди не запросять російських бізнесменів.
Після ультиматуму Росії очільник відділу дотримання вимог Давоського форуму Алоїз Цвінггі заявив, що російські олігархи зможуть відвідати конференцію: “Мені приємно оголосити, що після обговорення з усіма відповідними сторонами, ретельним розглядом міжнародно-правових рамок та суттєвою підтримкою уряду Швейцарії ми можемо приймати ділових і політичних лідерів з усіх країн Великої двадцятки”. Він також підкреслив, що це “необхідно, оскільки для вирішення нагальних глобальних викликів нам потрібні всі відповідні сторони на щорічній зустрічі”.
Слова “мені приємно оголосити” та “необхідно” свідчать про “принциповість” СЕФ і реальне ставлення до підтримки санкцій проти країни-агресора, як це вже було під час Другої світової війни. Складається враження, що в далекому і засніженому Давосі не чули про хімічні атаки, анексії чужих територій, підтримку антидемократичних режимів та війну на сході України, про різноманітні міжнародні рішення, про “стурбованість” і “занепокоєння”, про резолюції, санкції тощо. Мабуть, їм потрібна ще одна “відповідна сторона” – Росія.
Отже, форум у Давосі з економічного перетворюється на гібридний, де ключовими і визначальними стають технологічні відкриття та політичний популізм. СЕФ все більше піддається політичним впливам, що нагадують шантаж з боку Росії. Україна має заповнювати всі ніші СЕФ, демонструючи не лише технологічні досягнення, а й свою активну позицію у відстоюванні європейських демократичних цінностей.
[1] Richard Baldwin. If this is Globalization 4.0, what were the other three?
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
