“Горщик із золотом”: несподівані асоціації й паралелі

“Горщик із золотом”: несподівані асоціації й паралелі
У 2020 році вийшов документальний фільм “Горщик із золотом, або Історія життя Шейна МакГована”. Щоправда, в оригіналі назва звучить значно цікавіше: “Кілька раундів із Шейном МакГованом”. Це біографічна стрічка, докладна розповідь про життя та становлення ірландського музиканта й поета Шейна МакГована, одного із засновників і вокаліста панк-групи The Pogues, пісні якої посідали чільні місця в чартах, а платівки видавалися мільйонними накладами та здобували статуси “золотих”.

Залишивши легендарний The Pogues, Шейн МакГован заснував нову групу – Shane MacGowan and The Popes. Найменування її останнього студійного альбому (1997) і стало назвою стрічки. Проте тут є ще одна паралель: “Горщик із золотом” – це популярний в Ірландії роман письменника Джеймса Стівенса, в основу якого покладено ірландський фольклор, зокрема відомі й нам історії про лепреконів і золото.

Створення стрічки ініціював актор Джонні Депп, якого із Шейном МакГованом пов’язує багаторічна дружба. Він навіть грав на гітарі в одному із записів Шейна, виступав разом із ним у шоу наживо та був режисером відеокліпу на пісню МакГована That Woman’s Got Me Drinking, у якому також знявся разом із музикантом.

Режисером “Горщика із золотом” є британець Джулієн Темпл. Це цілком закономірно, адже він уже зарекомендував себе документальними фільмами про легендарний панк-рок гурт Sex Pictols: “Велике шахрайство рок-н-ролу” (1979) та “Sex Pictols: бруд і лють” (2000).

Картина здобула багато схвальних відгуків поважних ЗМІ, в рецензії Rolling Stone, зокрема, зазначено: “Портрет співака Pogues у фільмі Джулієна Темпла – нестримний, невнормований, дикий, сумний та водночас натхненний документальний фільм, іншими словами – чудова данина його образу”. Стрічка мала високі рейтинги у Rotten Tomatoes, демонструвалася на міжнародних кінофорумах, здобула відзнаку поважного фестивалю в Сан-Себастьяні.

Цілком заслужено, адже “Горщик із золотом” – це дійсно висококласна робота режисера й усієї команди, де докладно показані не лише сторінки біографії Шейна МакГована, але й ситуація, на тлі якої відбувалося становлення його особистості, зокрема боротьба ірландців за незалежність від Великобританії та війна у В’єтнамі. У фільмі також відтворено атмосферу тогочасного Лондона. Як і в попередніх стрічках про історію панк-руху, режисер застосовує весь спектр засобів візуалізації розповіді: численні кадри кінохроніки, рок-концертів та художніх фільмів тих років, фотографії, інтерв’ю, а ще анімацію та постановні епізоди реконструкцій.

Уважний глядач неодмінно помітить одну з основних ліній стрічки – зв’язок музики Шейна МакГована з ірландською народною музикою, а його текстів – із літературною традицією. Цікаво, що впливу літератури зазнали свого часу й Sex Pictols, які згодом надихнули Шейна МакГована. У попередній стрічці Джулієна Темпла “Sex Pictols: бруд і лють” соліст Джон Лайдон зазначив, що на створення сценічного образу Джонні Роттена його надихнув Річард ІІІ із класичного твору Вільяма Шекспіра.

Звичайно, “Горщик із золотом” – це історія успіху, але шлях до нього не був легким. Шейну МакГовану довелося жити за межами батьківщини, що спричинило ранні нервові розлади. Він працював на будівництві, у магазині, навіть був безробітним; діставав численні травми, зловживав алкоголем та різними речовинами. На піку своєї популярності The Pogues відпрацьовували величезну кількість концертів у шаленому графіку, і зараз це позначилося на здоров’ї музиканта. Нині він дуже хворий, позбавлений можливості рухатися, здатний пересуватися лише на інвалідному візку.

Проте йому таки вдалося, згідно з давніми легендами, знайти свій горщик із золотом – він став знаковим музикантом, підніс ірландську музику на новий щабель, популяризував її здобутки та створив на неї моду у світі. Зокрема, його пісня Fairytale of New York (“Чарівна казка Нью-Йорка”) уже давно посіла почесне місце в переліку найкращих різдвяних пісень ХХ століття. Недаремно в Ірландії з’явився новий сорт віскі Pogues на честь легендарного колективу.

Непрості сторінки біографії Шейна МакГована, пов’язані найперше з історією його батьківщини, раптом інспірували багато несподіваних асоціацій. Так склалося, що в нас полюбляють шукати паралелі з історіями інших народів та країн, помічати певну спорідненість традицій – правдиву чи часом уявну. Наприклад, порівнювати мелодійність українських народних пісень з італійськими чи, як за радянських часів, розповідати про спорідненість “трьох братніх народів”, один із яких старший з усіма похідними від цього.

Після перегляду стрічки несподівано виникає багато паралелей між Україною та Ірландією. Це й довга, кривава, багаторічна боротьба за незалежність від сусідньої держави, під час якої відчайдушна й часом безнадійна підпільна війна втілювалася в криваві терористичні акти. Презирливе й підозріле ставлення англійців до ірландців нагадує ставлення росіян до “хохлів” та “укропів”. Спорідненим можна вважати і стан мови, хоча в Україні ситуація набагато краща – ірландська була майже повністю витіснена з ужитку й опинилася під загрозою зникнення.

Ірландія, як і Україна, пережила страшний голод із численними людськими втратами. Для обох країн характерна велика частка сільського населення й патріархальність суспільства, а ще й те, що історично вони були здебільшого сільськогосподарськими країнами. Однаково сумною є і статистика щодо великої кількості емігрантів, які виїхали далеко за межі батьківщини. Промовистий приклад – численні діаспори обох народів за океаном.

Прикметним для обох країн є дотримання релігійних традицій, неодмінний зв’язок культури із фольклором, вкорінення вірувань, що особливо знаходять своє втілення в сучасній музиці. Зрештою, спільним є віковічне прагнення до свободи й той факт, що країни таки здобули незалежність від сусідів.

Тож стрічку “Горщик із золотом” можна спробувати переглянути ще й із такого погляду, проте найважливіше – це історія митця, нерозривно пов’язаного із батьківщиною.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Втрачений рай: про фільм “Антон і червона химера” Deep Nostalgia – щабель прогресу, весела забавка чи небезпечний фейк?