By 
Російсько-українська війна триває, але вже сьогодні потрібно думати про діалог на високому рівні, який би остаточно зупинив це кровопролиття.
Україна і Росія вже ведуть перемовини впродовж останніх кількох тижнів.Спочатку вони не давали потрібного результату, оскільки представники РФ були переконані, що переможуть, а тому висували вимогу повної капітуляції України. Проте надії Москви танули з кожним днем, тож сьогодні російська делегація набагато поступливіша, ніж раніше. Зокрема, сторони домовилися про гуманітарні коридори. І хоча Росія не завжди дотримувалася обіцяного, вони дали змогу вивести десятки тисяч мирних мешканців із найбільш критичних точок.
Представники України і РФ також ведуть перемовини про припинення воєнних дій і виведення російських військ з української території. Проте остаточне рішення, ймовірно, буде ухвалене на рівні вищого керівництва, тому необхідно провести зустріч очільників держав, можливо, з участю представників Заходу. Організувати її можна лише в нейтральній країні, на яку б погодилися обидві сторони.
У списку імовірних посередників, зокрема, Туреччина, Ізраїль, Швейцарія, Ватикан тощо. Офіційна Анкара, наприклад, має зв’язки як із Києвом, так і з Москвою.Росія постачає в Туреччину ракетні комплекси С-400, а Володимир Путін декілька разів зустрічався з турецьким очільником Реджепом Ердоганом і має певну довіру до нього. Водночас Туреччина налагоджує добросусідські відносини з Україною, визнає наш суверенітет і територіальну цілісність, постачає нам “Байрактари”, через що очільник Кремля навіть образився на Анкару. Туреччина також хоче посилити свій регіональний вплив, зокрема вона активно підтримує кримських татар, які зазнають переслідувань із боку росіян у Криму. Тому ця країна може бути ефективним майданчиком для перемовин.
Свої пропозиції щодо посередництва запропонував і Ізраїль. Якщо війна затягнеться, США і ЄС будуть купляти більше нафти в Ірану, щоб зменшити енергетичну залежність від Росії. Проте Ізраїль не зацікавлений у посиленні Ірану. Єрусалим надає нам гуманітарну допомогу, ізраїльські добровольці приїхали в Україну, щоб разом із нами протидіяти російській агресії. Проте не все так однозначно. В Ізраїлі є досить сильне проросійське лобі.Окрім того, він не відразу засудив варварський обстріл росіянами Бабиного яру і вбивство невинної єврейської родини. Ізраїль також заборонив постачати в Україну зброю. Тому, найімовірніше, ця країна не буде вдалим майданчиком для перемовин.
Серед європейських держав на роль переговорного майданчика претендує також і Швейцарія, яка має нейтральний статус. Проте росіяни, найімовірніше, не погодяться проводити тут зустріч, оскільки Швейцарія, попри нейтралітет, підтримала санкції проти Росії. Майданчиком для перемовин може стати й Німеччина, що доволі довго співпрацювала з РФ в економічній сфері та має суттєвий досвід спілкування з її владою.
Свої посередницькі послуги запропонував і Ватикан. Папа Римський Франциск неодноразово висловлював свою підтримку Україні, засуджував збройну агресію Кремля й закликав усіх католиків молитися за мир у нашій державі. Цей майданчик для перемовин цілком прийнятний для української сторони, проте росіяни, найімовірніше, відмовляться від нього, оскільки для них є дуже важливими “православні скрепи”, а до католицької церкви вони ставляться нейтрально-негативно.
Однією із найбільш імовірних країн для зустрічі є Китай. Путін повністю довіряє очільнику КНР Сі Цзіньпіну, оскільки під час Олімпійських ігор вони домовилися про активну співпрацю, до того ж китайський лідер не засуджує російську агресію в Україні. Проте і проти Києва він не виступає – Пекін зацікавлений у постачанні агропромислової продукції з нашої країни. Якби Росія швидко захопила Україну, то Китай би повністю підтримав Кремль. Але війна затягується, КНР зазнає економічних втрат, бо суттєво ускладнився експорт його товарів через Білорусь та Україну в Європу, подорожчала нафта, яку Китай закуповує великими обсягами. Тому сьогодні Пекін зацікавлений у припиненні цієї війни й закликає до налагодження діалогу між Україною й Росією. Представники Китаю вже зустрічалися із делегатами від США та деяких європейських країн і обговорювали можливу посередницьку роль Пекіна у врегулюванні україно-російського протистояння. Китай також не хоче потрапити під санкції через торгівлю з Росією. Із Заходом йому вигідніше співпрацювати, а не ворогувати, тому він може погодитися бути посередником між Україною та Росією.
Наразі невідомо, коли й де відбудеться зустріч на високому рівні між Україною й Росією, проте перемовини щодо цього вже ведуться. І дуже важливо, які успіхи будуть мати країни напередодні цієї зустрічі. Україна вже стратегічно виграла, оскільки Росія так і не змогла захопити ключових українських міст. Єдиний успіх росіян – це просування на південному напрямку й окупація Херсона, проте це місто не має стратегічного значення. Основні удари Україна відбила, а на деяких напрямках успішно переходить у контрнаступ. Людські й технічні ресурси Росії вже вичерпуються. За даними Генерального штабу України, російські сили, що перебувають на нашій території, втратили до 40% своїх підрозділів.
Щоб хоч якось посилити свої позиції напередодні перемовин, Путін застосовує принцип “випаленої землі”: знищує цивільну інфраструктуру й мирне населення, аби примусити В. Зеленського піти на поступки. І хоча про демілітаризацію й денацифікацію вже не йдеться, Росія й далі наполягає на визнанні анексованого Криму, “ЛНР” і “ДНР”. На це Україна ніколи не піде, оскільки це українські території.
Імовірно, можна було б ще домовлятися про нейтральний статус України, оскільки НАТО, хай як ми туди хочемо, поки що не прагне прийняти нашу країну у свої лави. Росія вимагає від України нейтралітету на прикладі Австрії та Швеції, які мають позаблоковий статус, свою армію і флот. Проте ніхто не може нам вказувати, а Росія – і поготів, до якого альянсу чи військового блоку вступати. Якщо Україна й піде на позаблоковий статус, щоб припинити злочинне знищення мирного населення, то з обов’язковими юридичними гарантіями від Росії та західних країн. Ми вже маємо досвід невиконаних зобов’язань за Будапештським меморандумом: одна з країн-підписантів напала на Україну, а інші тільки висловлювали глибоке занепокоєння.
Отже, Україна повинна боротися до переможного кінця і вимагати від Росії відшкодування всіх збитків, завданих війною. Тільки повне знищення імперського путінського режиму допоможе запобігти агресії проти нас у майбутньому. Якщо ж Путін залишиться при владі, то й надалі будуватиме плани нападу на Україну.
