Індустріальні парки для конкурентоспроможності національної економіки

Державна підтримка і створення індустріальних парків – популярний засіб стимулювання промислового виробництва у багатьох країнах світу. Водночас він в деякій мірі є суперечливим…

Функціонування індустріальних парків/зон призводить до збільшення об’єктів інфраструктури бізнесу, прискорення промислового зростання, просування національних виробників на глобальному і регіональному ринках. Та може генерувати і негативні зовнішні ефекти, призводити до відтворення застарілої структури промислового виробництва, спотворювати конкуренцію. Тож при створенні індустріальних парків та наданні державної підтримки необхідно враховувати чимало аспектів.

За інформацією Міністерства економічного розвитку і торгівлі України станом на 14.02.2017 р. до Реєстру індустріальних (промислових) парків включено інформацію про 18 таких об’єктів. Ініціаторами створення 13 з них стали органи місцевого самоврядування або місцеві органи виконавчої влади, 3 – юридичні особи приватного права, 2 – громадяни України. Проте якихось помітних результатів від таких ініціатив не спостерігається. І хоч це можна пояснити тим, що минуло замало часу для досягнення значних результатів, але при створенні індустріальних парків часто не проводиться ретельний аналіз перспектив їхнього функціонування.

Вивчення досвіду інших країн демонструє, що відбір проектів промислових парків з метою подальшого отримання державної підтримки має здійснюватися у декілька етапів, кожен з яких складається із стандартизованих процедур, що включають аналіз якісної та кількісної інформації. Перший етап відбору повинен передбачати аналізування різноманітних факторів, що визначатимуть успішність функціонування парку в майбутньому, та вивчення потенційного впливу на місцеву і національну економіку та довкілля.

Ще до прийняття рішення про створення індустріального парку необхідно провести ґрунтовне дослідження, у котре входять оцінка соціального, економічного, правового та інституційного середовища, технічних і технологічних аспектів (умови просторового планування території, технічна інфраструктура, вплив на довкілля тощо), а також ринковий аналіз (вивчення попиту, потенційного інвестування, розвитку ринку). Зважаючи на необхідність прийняття такого рішення в умовах значного ступеня невизначеності (зокрема щодо потенційного випуску, інвестиційного, інноваційного, експортного потенціалу промислового парку) для відбору проектів зі створення індустріальної зони доцільно застосовувати модель із багатьма критеріями. Ними можуть слугувати формальні та змістовні критерії, наприклад:

• площа, правовий статус, цільове призначення, термін використання земельної ділянки (відповідність просторовим вимогам; з’ясування характеру взаємовідносин, пов’язаних із правом власності на земельні ділянки та їх використанням);
• термін облаштування індустріального парку (оцінка часових меж облаштування території необхідними об’єктами; забезпечення в середньостроковій перспективі функціонування парку відповідно до прийнятої концепції);
• облаштованість інженерної інфраструктури (рівень забезпеченості інженерними комунікаціями, а також виявлення вільних потужностей таких комунікацій для розвитку парку);
• доступність транспортних систем (аналіз відстані до транспортних комунікацій, якими здійснюватиметься постачання сировини, робочої сили, а також готової продукції);
• потенційний випуск (перспективи внеску індустріального парку в економічний розвиток і підвищення конкурентоспроможності територій);
• виробнича (промислова) структура індустріального парку (визначення видів промислового виробництва, для стимулювання яких створюють індустріальну зону; спрямування спеціалізації парку на розвиток перспективних галузей промисловості; забезпечення відповідності спеціалізації урядовій стратегії економічного розвитку);
• інноваційно-інвестиційний потенціал (оцінка потенціалу активізації інноваційної та інвестиційної діяльності на території зони, залучення нових інвестицій, у т. ч. і прямих іноземних; перспективи підвищення конкурентоспроможності учасників індустріального парку за рахунок впровадження інновацій);
• експортний потенціал (аналіз експортних можливостей, що з’являться в результаті функціонування індустріального парку);
• залучення суб’єктів малого та середнього підприємництва (перспективи формування збалансованої суб’єктної структури учасників індустріального парку, що може забезпечити розвиток усіх сегментів бізнесу);
• створення нових робочих місць (внесок у вирішення проблем безробіття і вимушеної неповної зайнятості);
• якість робочої сили (забезпеченість необхідними трудовими ресурсами з належним рівнем освіти та кваліфікації);
• екологічний вплив (врахування та інтеграція екологічних чинників при проектуванні індустріального парку).

Важливість кожного із зазначених критеріїв може визначатись на основі експертних оцінок. Та варто враховувати, що застосування деяких із цих критеріїв може значно впливати на відбір проектів і перспективи підвищення конкурентоспроможності національної чи місцевої економіки. Так, існуюча інфраструктура “браунфілдів” може бути застарілою, потребувати значних капіталовкладень для модернізації (ризик вибору “браунфілдів” на шкоду потенційно успішним “грінфілдам”, не забезпеченим інженерною інфраструктурою). Індустріальні парки різного функціонального призначення матимуть суттєво відмінні потреби в інфраструктурі, що складно врахувати при встановленні кількісних показників величин потужностей.

Виробнича спеціалізація та орієнтація індустріальних парків на різні ринки обумовлює відмінні потреби в доступі до транспортних комунікацій: для учасників, що орієнтуються на експорт, важливішим є доступ до аеропортів та морських портів; для орієнтованих на внутрішній ринок – до автомобільних доріг та залізничних станцій.

Внаслідок швидких змін у технологіях визначений пріоритетний розвиток певних галузей може виявитись невиправданим. З огляду на це потрібно здійснювати ретельне оцінювання структури випуску учасників індустріального парку. Непродумане використання критерію щодо створення нових робочих місць може шкодити підвищенню продуктивності праці та впровадженню інноваційних технологій.

Для зниження ступеня невизначеності при застосуванні окремих із зазначених критеріїв доцільно:

– враховувати наявні наукові передбачення щодо перспективних галузей у майбутньому (на 5-10 років), визначені в ЄС ключові високоефективні технології – мікро-/наноелектроніка, нанотехнології, фотоелектроніка (фотоніка), нові матеріали, промислові біотехнології та передові технології виробництва;

• обчислювати всі нові інвестиції в іноземній валюті для усунення інфляційного впливу на їх номінальну вартість;
• застосовувати положення Методологічних положень зі статистики інноваційної діяльності, затверджені наказом Державної служби статистики України від 10.01.2013 р. № 3 (у редакції наказу Державної служби статистики України від 28.12.2015 р. № 369) для розрізнення інновацій від звичайних змін у виробничих процесах, продукції, що випускатиметься;
• проводити стратегічну екологічну оцінку, що передбачає аналіз комплексного впливу на довкілля.

На другому етапі відбору проектів зі створення індустріальних парків раніше застосовувані неформальні критерії мають бути операціоналізовані у показники, яким надають кількісної оцінки. З метою порівняння різних за масштабами та галузевою спрямованістю індустріальних парків доцільно керуватись відносними показниками (наприклад, у розрахунку на 1 га площі парку, на 1 зайнятого працівника, частку від певного абсолютного показника, темпу зростання чи приросту певного абсолютного показника тощо).

Останній етап відбору передбачає порівняння кількісних показників проектів та вибір найкращого з них, що максимізує позитивні та мінімізує негативні ефекти функціонування індустріального парку. У процесі відбору можуть порівнюватись оціночні показники в різні часові проміжки, залежно від обраної стратегії державної підтримки. Якщо на меті отримання швидкого ефекту від діяльності промислового парку, то у рішенні можна керуватись орієнтовними оціночними показниками через 5 років діяльності. Задля отримання довгострокового ефекту базою для вибору мають бути показники через 20 років від створення індустріального парку.

Застосування розглянутих критеріїв при відборі проектів дозволить зорієнтувати індустріальні парки на залучення інвестицій, впровадження нових технологій, збільшення продуктивності праці. Таким чином, в результаті функціонування індустріальних парків підвищиться конкурентоспроможність національної економіки на глобальному та регіональних ринках.