Інфодемія

Інфодемія

Інфодемія – інформаційна епідемія, якій притаманне швидке поширення неточної і/або неправдивої (маніпулятивної) інформації через ЗМІ та соціальні мережі у вигляді думок псевдоекспертів про пандемією COVID-19. Характеризується відсутністю колективного інформаційного імунітету (критичного мислення) у більшості населення. Уперше термін “інфодемія” вжив гендиректор ВООЗ Тедрос Адганом Гебреєсус на Мюнхенській конференції в лютому 2020 року. ВООЗ попереджає: інформаційна “епідемія” поширюється швидше, ніж вірусна.

Чому виникає інфодемія?

Кризова ситуація (стихійні лиха, аварії, терористичні атаки, епідемії, пандемії) – це завжди ситуація високої невизначеності, яка зі свого боку породжує тривогу та страх. В умовах кризи, коли ми про щось не знаємо, виникає інформаційна порожнеча, невпевненість. Вона живить тривогу. Це змушує людей шукати способи подолання невизначеності та зменшення тривоги, шукаючи інформацію про загрозу. Люди намагаються зрозуміти заплутану ситуацію та відповісти на питання: “Що ми повинні робити?”

Відбувається колективний збір та осмислення даних, додумування, обмін інформацією із рідними, друзями, колегами. Саме в цей період з’являються чутки та плітки. Дезінформація небезпечна, оскільки може змусити людину приймати неправильні рішення, зокрема такі, що загрожують її життю та здоров’ю її оточення. Ця проблема посилюється, коли громадяни втрачають довіру до “офіційних” джерел (уряду, ЗМІ).

Інфодемія виникає також через відсутність стійкості (резилентності) до інформаційних вірусів, низький інформаційний імунітет населення.

Дослідники з Університету Східної Англії (UEA) виявили, що поширення дезінформації під час епідемій інфекційних захворювань може зробити спалахи недуги серйознішими.

До найбільш поширених “симптомів” інфодемії належать: продукування вигаданих “теорій змов” про походження вірусу, поширення відомостей про фейкові методи лікування та профілактики, розповсюдження дезінформації про рівень захворювання, надання екстремально емоційного забарвлення достовірній інформації[1].

Фактчекінговий український ресурс “По той бік новин” сформував перелік “експертів”, яким вірять українці (за кількістю лайків та переглядів в інтернеті): шкільні чати у Viber, молодий лікар Юра Клімов, медсестра з Італії, українка, яка вижила в Ухані, таємна розсилка МОЗ, лікар-вірусолог зі США, екскурсовод із дипломом вірусолога з Італії, “дзвонили з аеродрому, військової частини, шпиталю, МНС…”, “астролог передбачив”, брат, який працює в СБУ, засідання вченої ради Далекосхідного університету, лікарка з Тенеріфе.

Академія охорони здоров’я Товариства зв’язків із громадськістю США (PRSA Health Academy) розробила інструкцію для боротьби з інфодемією:

1. Фокусуйтеся на фактах: факт – це не думка друзів, не чутки з інтернету, не онлайнові теорії, не суперечливі новини, не соціальні медіа й не політичні промови. Від фактів і думок експертів, яким можна довіряти, залежить ваше життя і здоров’я.

2. Використовуйте два джерела, що заслуговують на довіру, коли шукаєте свіжі дані (у нашому випадку: МОЗ і ЦГЗ, МОЗ і ВООЗ).

3. Оновлюйте інформацію тричі на день: ситуація змінюється швидко, будьте пильними щодо неточних повідомлень або брехні.

Правила інформаційної гігієни під час інфодемії

Коли шукаєте та аналізуєте інформацію, думайте повільно! Не панікуйте, не реагуйте швидко, особливо якщо не впевнені у її правдивості. Річ у тому, що в людини є два типи мислення: інстинктивне та критичне. Інстинктивне залишилося ще з первісних часів, воно спонукає особу до швидкої, автоматичної реакції на подразник. Критичне – це ретельне, повільне осмислення того, що ми бачимо. До висновків як власного судження нас спонукає сумнів, роздум, аналіз, фактчекінг. На це потрібен час.

Не підживлюйте паніку. Не будьте джерелом її розповсюдження, не поширюйте інформацію з сумнівних джерел. Не пишіть емоційні пости в соціальних мережах, не слухайте псевдоекспертів.

Слідкуйте за офіційною інформацією (МОЗ, ВООЗ), обмежте кількість її джерел, визначивши два-три перевірених (ЗМІ, журналісти, експерти). Проводьте роз’яснювальну роботу серед груп ризику, пояснюйте небезпеку інфодемії.

Чим загрожує інфодемія?

Пошук ворогів та винних. Страх, який виникає у людини в умовах кризи, легко пояснити не раціональними фактами, а “теоріями змови”, конспірологією. На складні питання ми знаходимо прості відповіді. Усе це призводить до того, що люди починають шукати “винних”, якими дуже часто стають “чужаки”. У багатьох країнах дезінформація про коронавірус підживила старі забобони щодо азіатів, породила ксенофобію і расизм.

Громадянська сепарація. Інфодемія створює паніку і плутанину, а також роз’єднує людей у той час, коли солідарність і колаборація критично важливі для порятунку життів і подолання кризи.

Ріст злочинності. З початку карантину через кіберполіція України виявила: 170 випадків поширення дезінформації про пандемію на інформаційних ресурсах; 79 осіб, які розповсюджували фейки про коронавірус, із них – 4 інтернет-агітатори, які діяли за завданням російської сторони; 28 осіб вже притягнуті до адміністративної відповідальності за ст.173-1 (поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку) КУпАП; 139 випадків шахрайства під час купівлі засобів індивідуального захисту. Кіберфахівці СБУ заблокували поширення фейкового контенту у понад тисячі інтернет-спільнот, що загалом мають приблизно 500 тис. дописувачів.

У березні 2020 року Центр контент-аналізу провів дослідження дописів українців про коронавірус у соціальних мережах. За його результатами, кількість українських користувачів соцмереж, охоплених панічними настроями, постійно зростає. Половина джерел інформації про коронавірус, цитованих у соцмережах – ненадійні. Як панічні, так і надміру оптимістичні дописи переважно покликаються на фейкові та маніпулятивні дані. А от серед конструктивних постів частка фейків набагато менша. Найбільше підвладні маніпуляціям щодо коронавірусу жінки, які раніше порівняно мало цікавилися політикою. Підтримка дій влади дуже низька, що, ймовірно, пояснюється традиційною недовірою до неї. РФ активно продукує фейки про відсутність небезпеки від вірусу та теорії змови про його створення у лабораторіях НАТО або Китаю.

Якими джерелами користуватися для перевірки інформації, щоб не стати жертвою інфодемії:

1. Інститут масової інформації – рейтинг медіа, які дотримуються журналістських стандартів.

2. Ресурси, які декодують фейки:

По той бік новин;

По той бік пандемії;

Stopfake;

БезБрехні;

Texty.org.ua;

Фейкогриз від Texty.org.ua – програма, яка встановлює і маркує сайти-смітники;

– канал на YouTube “Як не стати овочем”;

VoxUkraine.


[1] День: Наталья Ищенко. “Инфодемия” и как с ней бороться

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Пандемія і катарсис Як захистити суверенне буття?