Інформаційна складова гібридної війни проти України: сучасні виклики та загрози

Інформаційна складова гібридної війни проти України: сучасні виклики та загрози
Для характеристики сучасного воєнно-політичного конфлікту між Україною та Росією можуть бути застосовані такі поняття, як “неконвенційна війна” (unconventional warfare), “нерегулярна війна” (irregular warfare), “змішана війна” (compound warfare), “гібридна війна” (State-sponsored Hybrid).
Поняття “гібридна війна” з’являється у західній науковій думці з середини 2000-х років. Її особливістю є «розмивання» контурів військового конфлікту і залучення до нього невоєнних засобів, які в звичайному стані не мають прямого відношення до класичного військового протистояння.

Франк ван Каппен, генерал-майор у відставці, член верхньої палати парламенту Нідерландів, говорячи про зміну парадигми війни в сенсі залучення до неї невоєнних структур, стверджує: “Гібридна війна” — це змішення класичного типа війни з використанням нерегулярних військових формувань. Держава, яка веде “гібридну війну”, реалізує договір з недержавними виконавцями — бойовиками, групами місцевого населення, організаціями, зв’язок з якими повністю заперечується”.

Франк Ван Каппен –
генерал-майор у відставці, член верхньої палати парламенту Нідерландів

У січні 2013 р. в Москві відбулися загальні збори Академії військових наук, на якому виступив начальник ГШ ЗС РФ генерал армії Валерій Герасимов. Він розповів про те як повинен розгортатися сучасний військово-політичний конфлікт, які елементи в ньому мають бути задіяні і на яких етапах.
У доповіді підкреслювалося зростання ролі невоєнних методів тиску на противника, перш за все через політичний, економічний і гуманітарний елементи.

Як стверджує В. Герасимов, інформаційне протиборство – це основна діяльність на всіх етапах конфлікту: від зародження, супроводу до постконфліктного періоду. У доповіді було відведено особливу увагу “асиметричним заходам”, до яких зарахували діяльність підрозділів спеціального призначення, розвиток внутрішньої опозиції, а також неухильне зростання інформаційного впливу на об’єкт нападу.

Таким чином, можна вважати, що інформаційний фронт “гібридної війни” розвертається відразу на декількох напрямах.

Насамперед: 

1) серед населення в зоні конфлікту;

2) серед населення країни, проти якої здійснюється агресія, територія якої не охоплена конфліктом;

3) серед громадян країни-агресора і

4) серед міжнародної спільноти.

Інформаційна складова є основою “гібридної війни”, проте вона виконує не самостійну, а допоміжну роль, більшою мірою супроводжуючи військову фазу операції.

Проте в українському випадку ми маємо справу не просто з ворожою пропагандою, а з тим, що фахівці з інформаційної безпеки характеризують як «війну сенсів» чи смислову війну. Для ретрансляції цих сенсів задіяна вся безліч каналів донесення інформації.

Основним структурним елементом в цій війні стають симулякри — образи того, чого в реальності не існує. Приклади таких симулякрів: “фашисти в Києві”, “звірства каральних батальйонів”, “розіпнуті хлопчики”, використання Україною забороненої зброї.

Стратегічна мета їх експлуатації — замінити об’єктивне уявлення цільових груп про характер конфлікту “інформаційними фантомами”, необхідними агресорові.

Відповідно, чи не перше, що зробили різні “ополченці” і “зелені чоловічки” на окупованих територіях, — це вимкнули українські телеканали і замінили їх російськими.

Формування єдиного і повністю контрольованого інформаційного простору — головна стратегія розгортання інформаційної складової гібридної війни агресора.

Важливо відзначити, що РФ розгорнула один з фронтів “гібридної війни” і проти громадян своєї держави, формуючи модель поведінки, яка багато в чому відповідає мессиджам федеральної преси (їй повністю довіряють майже 80 % росіян).

Небажання значної кількості громадян Росії поглянути на речі з іншої точки зору обумовлене і страхом виникнення когнітивного дисонансу між дійсністю, що формується російськими ЗМІ, і реальними подіями.

Ще один важливий інформаційний фронт — зовнішній.

Масштаби діяльності “фондів”, “культурних суспільств”, “аналітичних центрів” і просто “експертів” проросійської спрямованості в Європі, а також діяльність каналу RT, дійсно значні.

Проте навіть тут позначається загальна концепція “гібридної війни” “по-російськи”: частину таких експертів просто вигадують, а від їх імені публікують необхідні коментарі і висновки — останній такий випадок відомий, коли залучили вигаданого німецького експерта. 

Зараз стурбованість масштабами російського інформаційного проникнення виявляють країни ЄС та США.

У листопаді 2016 року Європарламент прийняв резолюцію щодо протидії пропаганді з боку Росії і терористичного угрупування IГІЛ. За прийняття документу на засіданні в Страсбурзі проголосували 394 депутати, проти висловилися 179 парламентаріїв, 208 утрималися.

На малюнку показано як голосували країни  ЄС.

У документі говориться, що така пропаганда є частиною гібридної війни і націлена на те, щоб спотворити правду, посіяти сумніви і ворожнечу між країнами союзу, послабити стратегічну єдність ЄС.

Інформаційна блокада східних регіонів України у 2014 році.

Окуповані регіони Донецької і Луганської області сьогодні знаходяться у фактичній ізоляції від українського інформаційного простору. Вітчизняні друковані видання там навіть не з’являються, а ефірний сигнал від українських TV і FM передавачів туди ледве доходить. Все це є результатом інформаційної блокади регіону російськими спецслужбами на початку 2014 р. Одному з головних завдань російських агентів в цілях дестабілізації обстановки на сході України було очищення медійного простору від українських ЗМІ.

Яким чином це відбувалося?

Починаючи з 1 березня 2014 р. в Донецьку, Харкові, Маріуполі, Луганську, Слов’янську, Краматорську, Єнакієво, Жданівці, Червоному Лимані, Горловці, Артемівську, Макіївці, Дружківці стали одночасно проходіть протести під російськими прапорами. Їх відмінна риса – це шаблонність в сценаріях проведення і вимогах протестуючих. Надзвичайно знаковими були ознаки завчасної підготовки.

У Донбасі роль «внутрішньої опозиції» зіграли активісти, прикомандировані з Кремля, і місцеві проросійські організації.
У теорії Герасимова невід’ємною частиною масового хаосу з’явилася саме інформаційна блокада.

На схемі Герасимова ми позначили інформаційні заходи зеленим кольором.

Схема В. Герасимова «Роль невійськових методів у процесі вирішення міждержавних конфліктів»

Практична сторона інформаційної ізоляції для російських спецслужб була «обкатана» під час Другої чеченської війни.
Про це детально описує тбіліський професор О. Панфілов в своїй книзі «Інформаційна блокада Чечні». Той самий сценарій реалізували у березні-квітні 2014 р. на Донбасі.

На той момент необхідною умовою створення масового хаосу на сході України повинна була стати підміна сенсів – традиційні поняття про Україну потрібно було підмінити новою проросійською ідеологією «русского мира».
Як і в Чечні, це завдання вирішували шляхом перешкоджання роботі існуючих (українських) інформаційних каналів з одночасним заповненням вивільнених ніш російським контентом.

Досягали цього декількома шляхами:

а) введенням заборони на роботу українських журналістів на мітингах сепаратистів.

З перших мітингів в Донецьку, Луганську, Горлівці й інших містах самопроголошені мери міст та лідери закликали мітингувальників виганяти українських репортерів. Російських журналістам, навпаки, створювали всі умови для їх роботи.

На початок березня 2014 р. на сході України зафіксовано 31 випадок викрадення або захвату в заручники журналістів, з них 20 випадків сталися в Донецькій області. Окрім того, відмічено 12 нападів на офіси редакцій в трьох східних областях України – Луганській, Донецькій і Харківській.

б) блокування роботи українських інформаційних каналів

Практично з перших днів провокацій в східних регіонах України на офіси українських ЗМІ здійснювалися напади з метою перешкодити їм виконувати свою роботу. Багато редакцій, хвилюючись за життя своїх співробітників, закривалися самі.  По суті, українських медійників змусили не виходити на роботу. Паралельно з цим, електронні ЗМІ Донбасу блокувалися Інтернет-атаками.

в) заміна виключених з ефіру українських каналів на російські ЗМІ з кремлівським контентом

– поява в Луганській і Донецькій областях російських ефірних телевізійних каналів замість українських. Окрім новинного контенту російського телебачення,  в ефірне мовлення Донбасу були включені розважальні і пізнавальні телеканали Росії;

– включення в Донецьку fm-радіо «Республіка» (99,0 Мгц, 0,5 Вт) замість радіо «Ера»;

– зупинка роботи донецької fm-станції «Мега-серія Радіо» і включення на її хвилі «Голосу Росії»;

– активізація роботи fm-станцій «Козачий Дон» (88.10 Мгц), «Донська хвиля» (90.50 Мгц), «Радіо «Маяк» (91.00 Мгц) з Каменськ-Шахтінськой радіотелевізійної передавальної станції Ростовської області; (передавач розміщений в 30 км. від державного кордону з Україною, але він здатен забезпечувати прийом сигналу на дальності до 80 км).

  • пожвавлення активності Білгородського обласного радіотелевізійного передавального центру, антени якого націлені на Харківську область. Аналоговий ефір в харківському регіоні став дозволяти tv-прийом «Першого каналу», «Росія-1», «НТВ», «Зірка», а також fm-прийом «Радіо Росії», «Маяк» та ін. (дальність прийому сигналу 80-100 км).

г) блокування роботи операторів мобільного зв’язку
  – зафіксовано багатократне блокування мобільного зв’язку в містах зборів мітингів, а також в районах проведення заходів АТО.
У певний час унеможливлювалося додзвонитися до абонентів мобільних операторів;
  – технічне приглушення радіосигналів мобільних телефонів і модемів не дозволяли журналістам і стрингерам вести прямі трансляції подій з місць проведення мітингів в містах Донбасу;

д) створення пересувних пунктів інформування
– проросійські активісти в Донецьку, Луганську і Харкові встановлювали телевізори і динаміки, по яких транслювалися російські телевізійні канали.

ж) створення агітаційних груп і поширення чуток
– російські координатори в «ДНР» створювали агітаційні групи по три особи, що їздили по околицях Донецька і інших населених пунктах, поширювали необхідну інформацію, підіймали людей на антиукраїнські мітинги та збирали пожертвування;
– поширення чуток в Донецьку відбувалося за допомогою живого спілкування в місцях зосередження людей, у соціальних мережах, на інтернет-форумах або через мобільний зв’язок.

Додатково до цього, в інших джерелах інформації поширюються технічні поради, як краще побудувати антену для прийому російських телеканалів.

з) посідання російськими ЗМІ домінуючих позицій в освітленні ситуації в Україні.

Після створення нестерпних умов для ЗМІ України на Донбасі, ініціативу в освітленні подій перехопили російські джерела, підконтрольні Кремлю.

З цього часу російські ЗМІ стали джерелом оперативної інформації з Донбасу. Це дозволило їм не лише першим публіковувати новини з «зони нестабільності», але і надавати їм необхідний контекст. Таким чином, Росія створила надійний майданчик для інформаційних маніпуляцій. При цьому, варто зауважити, що інформація про розвиток ситуації в східних районах стала дублюватися багатьма українських ЗМІ з російських джерел.
Іноді українські редакції просто передруковували замітку, додаючи лише посилання на російське джерело.

Висновок. На Донбасі гібридна війна досягла успіху шляхом комплексного тиску на українські медіа-організації адміністративними, військовими, програмними і технічними методами дії. З моменту витіснення українських медіа з медійного потоку окупованого Донбасу, Росія реалізувала план по заповненню «порожнечі», власними ЗМІ. На сьогодні інформаційний потік окупованих регіонів Донбасу контролюється Москвою і, фактично, включений в інформаційний простір РФ. 

Саме тому актуальним завданням для України є інформаційна реінтеграція населення окупованих територій, їх включення у національний інформаційний простір України.

Література:
В.Горбулін “Гібридна війна” як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу. Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/gibridna-viyna-yak-klyuchoviy-instrument-rosiyskoyi-geostrategiyi-revanshu-_.html

В.Горбулін Гібридна війна: все тільки починається… Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/gibridna-viyna-vse-tilki-pochinayetsya-_.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ