By 
Всё-таки год поучительный выдался.
Первый за много бессмысленных лет.
Надо о чём-то писать, кроме вируса,
Но ничего, кроме вируса, нет…
Дмитрий Быков “Теологическое”
Уже стільки всього написано про Covid-19 та про те, як через нього зміниться світ, що навіть не знаю, добре те, що з нами відбувається, чи погано. З одного боку, звісно ж, погано. Закриті кордони, порожні міста, економічна криза, безробіття тощо. З іншого ж, окрім самоочищення природи (якщо їй не заважають це робити підпалювачі трави, ясна річ), можна побачити кілька сприятливих моментів.
Перший – всеосяжна діджиталізація освіти й культури. Звісно, цей процес не новий, і ті, хто раніше побачив у ньому перспективу, зараз справедливо нахвалюють себе за далекоглядність.
Мистецтво. Ті музеї чи інші культурні установи, які у докарантинні часи привчили своїх відвідувачів до екскурсій чи лекцій у прямому ефірі (як, наприклад, Ермітаж у Санкт-Петербурзі), зараз лише збільшують свою аудиторію. Водночас для музеїв, які, з огляду на відсутність фінансування, раніше не мали можливості реалізувати себе в офлайні (як-от Музей Василя Стуса) та опирались здебільшого на онлайн-аудиторію, цей карантин є надзвичайно сприятливим. І цю ситуацію вони не лише можуть, а й мусять грамотно використати, організовуючи онлайн-спілкування тощо. Усі ці лекції, розмови, свідчення, інтерв’ю тощо стануть архівом, який зберігатиметься не лише на жорстких дисках персональних комп’ютерів, а й у всесвітній мережі. Адже відомо, що написано пером, навіть якщо воно віртуальне, сокирою не вирубати. Прикладом такого віртуального запису є проєкт Польського Інституту у Києві “Україна і Польща. Слідами історичної спадщини”, у рамках якого було створено понад сто коротких фільмів, що оповідають історію об’єктів спільної архітектурної спадщини наших народів. Проєкт було реалізовано ще 2018 року. Відтоді кілька об’єктів зазнали часткової руйнації, як-от монастир, розташований біля підніжжя Олеського замку, де на початку цього року обвалилась частина даху. На щастя, вигляд цієї та інших архітектурних перлин зберегла цифра…
Музика. Фантастичні можливості надає нам сьогоднішній час. Амплітуда коливань є відчутною – від концертів на кухнях відомих рок-виконавців десь у Лондоні чи Києві до Великоднього концерту зірки оперної сцени Андреа Бочеллі у порожньому Кафедральному соборі Мілана.
З театром гірше, адже цей вид мистецтва передбачає особисте спілкування та обмін енергією між глядачами та акторами. Але і тут можна знайти цікавий вихід, наприклад транслювати лекції про театр та його історію, як це робить Театр на Малій Бронній.
Література. Онлайн-зустрічі з відомими письменниками чи поетами б’ють рекорди та нерідко, з огляду на кількість охочих узяти у них участь, зривають стріми, що не може не тішити. Однак таке “підвисання мережі” створює певний дискомфорт як глядачам, так і спікерам.
Кіноспільнота, яка з деяким презирством ставилась до ОТТ-платформ, зараз розглядає можливість організації світових прем’єр саме за їхньою допомогою. Кінотеатри відкриються не так швидко, до того ж невідомо, який відсоток з них працюватиме. Глядачі водночас уже починають розуміти і відчувати переваги домашніх кінопереглядів. Тож тепер слідкуємо за тим, що скажуть нам продюсери “Чорної вдови” і “Форсажу 9”, адже саме вони зададуть тренд цієї кіновесни.
Освіта. О, це велика невідома, адже багато студентів, для яких відкрився світ безкоштовних курсів від найкращих професорів світу, тепер подумають тричі, чи варто інвестувати свій час (а зазвичай і гроші) в місцевий виш. Як відомо, попит створює пропозицію, тож зміна теперішньої освітньої системи неминуча. У загальноосвітніх школах також відбудуться суттєві трансформації, адже багато хто вже увійшов у ритм дистанційної освіти, з яким не так просто буде попрощатись.
Друге – мистецька експансія у середмісті. Знаєте, як найкраще використати порожні приміщення бізнес- та торговельних центрів (повірте, такого добра буде вдосталь), які не лише займають великі площі, а й розташовані у центрі міст? Найкращою інвестицією буде передача цих приміщень культурним та освітнім установам, адже цей карантин є хорошим свідченням того, що, окрім базових ремісничих професій, людству необхідна і культура, себто – духовне наповнення, без якого пережити цей непростий період самоізоляції неможливо. З огляду на те, що таких самоізоляції нам пророкують у найближчі роки ще кілька, не використати цей шанс формування культурного пласту “на чорний день” було б, м’яко кажучи, неправильно.
