Кам’янецький еялет. Коли Кам’янець-Подільський був турецьким

Кам’янецький еялет. Коли Кам’янець-Подільський був турецьким
Камянець-Подільський тривалий час був у складі Речі Посполитої і лише в 1793 р. перейшов під владу Російської імперії. У місті панували й османи, однак недовго – від 1672 до 1699 рр. Проте за той короткий період у Камянці зявились, зокрема, “турецька” фортеця, “турецький” міст і мінарет у твердині над Смотричем.

Згідно Бучацького договору, турки на чолі із султаном Магометом окупували Камянець-Подільський у 1672 р., відразу після війни з поляками за Поділля. Ця подія сколихнула всю європейську громадськість, висвітлювало її багато тогочасних видань, виходили, зокрема, й численні брошури та “летючі листки”, в яких були описані враження й свідчення очевидців, а також розміщені гравюри з видами міста. Найбільше уваги тогочасні хроністи та мандрівники звертали на облогу турками Кам’янця-Подільського та його капітуляцію у серпні 1672 р. До 1699 р. місто було столицею Кам’янецького еялету у складі Османської імперії.

У 1672 р. під час облоги одна із башт була зруйнована вибухом пороху через необережність польських жовнірів та німецького майора Геклінга. Судячи із гравюри 1673-1679 рр., за османів у Старому замку з північного боку розміщувалося 3 башти, водночас на римській гравюрі їх було 4. Немає на ній і зруйновано башти. Невідповідність римської гравюри з реальним архітектурним образом замку пояснюється ще й тим, що 4 наріжних замкових башти були зображені майже однаковими і названі папськими, проте папською була лише одна з них.Із західного боку до Старого замку примикала кам’яно-земляна система укріплень Нового замку, що був зведений у 1617 р.

Під час облоги, як можна побачити із схематичної воєнної карти “Місто Кам’янець з його близькими околицями” невідомого автора, основне розташування військ було організоване навколо замків, а головний удар супротивника спрямовувався проти “ровів малого форту”. Артилерія стояла переважно на двох позиціях: праворуч – “Батарея Великого візира”, а ліворуч – “Перша батарея кеммакама Мустафи-паші на початку облоги”. Була також і своєрідна система підкопів до замків – підземних траншей або “дороги мишей”.

Дві розгалужені лінії із спільним ходом між ними вели до країв рогача (Горнверку), а дві інші розташовувались в каньйоні Довжоцького струмка (передмістя Карвасари) та в передмісті Польські фільварки (на лівому березі каньйону р. Смотрич, навпроти Замкового мосту). На малюнку Старе місто оточене кам’яною стіною та 12 баштами. Тринадцята башта стояла на лівому березі Смотрича приблизно в тому місці, де локалізувалася Польська брама.

На іншому малюнку Кам’янця-Подільського 1687-1691 рр., який зберігається в університетській бібліотеці у м. Болонья, Старий замок і Старе місто доволі густо забудовані спорудами різного призначення, серед яких є й чимало мінаретів.До того ж навколо Старого міста зображено вже не 13, а 14 башт. Після оволодіння містом Османська імперія доклала чимало зусиль для реконструкції його замків, оборонних укріплень, мостів, міських брам, житлових і господарських споруд тощо. Для цього турецька адміністрація Кам’янця запросила переважно французьких інженерів. Упродовж двох років місто і його фортифікації набрали рис міцного і неприступного форпосту. Прогрес відновлюваних робіт у 1672-1673 pp. постійно описувався в донесеннях та листах представників місцевого управління і військових інженерів до столиці Туреччини. Частина із них, яку опублікував А. Грабовський, дає підстави говорити про специфіку реконструкції Старого та Нового замків, міських воріт та башт, мінаретів, бастіонів тощо.

Османи перетворили усі костели Камянця на мусульманські мечеті, а православні храми віддали в користування католикам, що викликало протести українського населення міста. Турки також прибудували до кафедрального костьолу св. Петра й Павла на території домініканського монастиря мінарет готичного стилю, який згодом, коли османів вигнали з міста поляки, був увінчаний золотою Дівою Марією. Сучасні мешканці й гості міста й досі мають радість спостерігати це історико-архітектурне поєднання християнської та мусульманської культових споруд.

Турецький чауш Ельхадж Мехмед, який у вересні 1672 р. здійснив детальний опис Кам’янця, підрахував, що в місті налічувалося багато будинків, серед яких 553 доми, які мали власників, 351 дім, переданий у власність нової міської адміністрації і 123 плаци (ґрунти), які також перейшли у державну власність. Окрім того, у переписі було зафіксовано 120 крамниць, 18 плаців на місці крамниць, 20 монастирів, 7 млинів, порохівню, фортецю, фонтан тощо.Однак під час турецького панування населення міста скоротилося майже вдесятеро: із 700 будинків лише в 100 жили люди.

Тим часом Польща не полишала надії повернути собі владу над столицею Поділля. Тричі (у 1687, 1689 та 1691 рр.) її війська безуспішно намагалися оволодіти Кам’янцем, і лише 1699 р. Річ Посполита знову захопила подільську твердиню. Місто перебувало під зверхністю Польщі аж до 1793 р. 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ