By 
Володимир Зеленський своєю поїздкою в Буковель під час локдауну та святкуванням свого дня народження вкотре підтвердив усю послідовну діяльність влади в боротьбі з коронавірусом. Точніше – послідовне нехтування своїх же приписів та розпоряджень. Також він вчергове засвідчив, що самій владі закон не писаний. А образ президента разом із відпочивальниками – просто ідеальна ілюстрація його діяльности на посту глави держави.
Зеленський у Буковелі на лижах під час карантину – дуже місткий образ, яким можна коротко та точно передати роботу сучасної владної команди. Це феєричний провал із погляду… Та з будь-якого, власне, погляду.
Передовсім, звісно, йдеться про “широкий фронт” боротьби з коронавірусом. Про всю тупість того, що діється та впроваджується. Адже, з одного боку, режим довго переконував українців у необхідности запровадження локдауну, спікери влади й далі розповідають про те, як потрібно потерпіти чи що варто було запастися шкарпетками наперед (а ще гривнями або євриками). Лякають цифрами та погрожують санкціями. А з іншого – ось вам фото президента, який вирушає на лижний курорт. А ось черги на цьому курорті до підіймачів. А ось поліція, яка всіх штрафує. Ой, невже не бачите її? Правильно, вона приїхала лише тоді, коли поїхав Зеленський. Їм не судилося зустрітися.
І поки в цивілізованому світі закривають зимові курорти через надмір охочих покататися на лижах та сноубордах, в Україні сам президент вирушив освятити відповідне місце своєю присутністю. Причому подався не в якусь невелику маловідому місцину, аби популяризувати її та допомогти заробити простим людям, малому бізнесу, а в Буковель – найвідоміший відпочинковий комплекс, який пов’язують із Коломойським, вплив котрого на себе Зеленський намагається заперечити.
Звісно, що не йдеться про зазіхання на право президента відпочивати. Він може робити це точно так само, як і будь-який українець. Але щось надто часто, коли Зеленський вирушає на відпочинок, се обертається в катастрофу. Як не полетить в Оман за абсолютно мутних обставин, то стане на лижі під час жорсткого карантину.
Але повернімося до образу. Найпрекрасніша ілюстрація до цього водевілю, звісно, – це фото людей із Зеленським. Селфі з президентом, що їх відпочивальники постили в соцмережах, завдяки чому і вдалося на власні очі побачити комунікаційне дно владної команди. Він, наче мавпочка чи голуб, з якими знимкуються біля метро, – хіба міг відмовити? Та хто він такий, аби відмовляти простим смертним у можливости зробити знимку з гарантом? Хто він такий, аби просити їх зберігати дистанцію та вдягати маску? Дотримуватися карантину. Карантин почекає, коли йдеться про рейтинги.
Помітно, що Зеленський усе ще вважає себе зіркою, селебриті, що роздає наліво й направо автографи, селфі та усмішки. Що він бутафорний, оперетковий президент, який не вийшов із ролі. Зате цей дурнуватий пранк давно вийшов за всі розумні та мислимі межі.
Ще один важливий атрибут – це екшн-камера на голові Зеленського, аби знімати, як він спускається. Відеореєстратор руху, бо Зеленський – втілення суспільства спектаклю, людина-блог, людина-челендж, яка продукує репризи в режимі реального часу. Онлайн-президент, що дарує емоції.
І вишенькою на торті празникової пори стало святкування Зеленським свого дня народження. Звісно, знову всупереч карантинним приписам, вкотре доводячи, що quo licet Jovi, non licet bovi.
Можна було сподіватися, що й тепер, як у випадку із кав’ярнею в Хмельницьку, влада випише собі штрафи й навіть сплатить їх. Проте цукерково-букетний період стосунків із народом, схоже, закінчився. Уже можна не вдавати добреньких, а натомість прикидатися дурниками, усе заперечуючи. Наче Зеленський встиг покататися та познимкуватися в Буковелі ще до локдауну. Наче всі інші карантинні заходи тоді не діяли, тож можна було обійматися з усіма випадковими стрічними та тусуватися в чергах. Наче можна збирати на свій день народження кілька десятків люду.
І навіть, якщо Зеленський і компанія таки схаменуться та визнають свою неправоту постфактум, можливо, навіть сплатять штрафи за недотримання правил карантину, то постійне порушення власних же приписів, чергове підтвердження, що їм закони не писані, усе стрімкіше наближає час, коли влада не зможе заплатити за рахунками політичними. Ще кілька таких показових відпочинків, таємних вечірок та підпільних велюрів – і рейтинг президента та його політсили так стрімко спуститься слідом, що перед наступними виборами соціологи вже навіть не включатимуть цю гоп-компанію до своїх анкет.
