Кінетоскоп: ювілей першої демонстрації рухомого зображення

Кінетоскоп: ювілей першої демонстрації рухомого зображення
На екрані бачимо поважного вусатого молодого чоловіка, вбраного в білу сорочку, жилетку і краватку. Він тримає в руках капелюха, неспішно перекладає його з лівої руки в праву, немов вітаючись із глядачами. Це кінозображення “чоловіка з капелюхом” сто тридцять років тому, 20 травня 1891 року, було презентоване представницям Національної федерації жіночих клубів у Нью-Йорку. Саме цю подію деякі дослідники вважають однією з перших (ба навіть найпершою) демонстрацією кінофільму аудиторії.

Зображення відтворювалося завдяки новітній розробці лабораторії винахідника Томаса Едісона. Він назвав цей прилад кінетоскопом, склавши два грецькі слова: “kineto” (рух) і “scopos” (дивитися). Свідками презентації прототипу кінетоскопа стали сто п’ятдесят учасниць зібрання, а також дружина Едісона Альма.

Цей німий чорно-білий фільм, який триває всього три секунди, називають “Діксон вітається” (Dickson Greeting), адже “чоловіка із капелюхом” звати Вільям Кеннеді Лорі Діксон (William Kennedy Laurie Dickson). Фільм було знято в лабораторії Томаса Едісона, розташованій у містечку Вест-Оранж, округ Нью-Джерсі, неподалік від Нью-Йорка. Вільяма Діксона зафільмував його асистент, емігрант із Німеччини, досвідчений механік і фотограф Вільям Хейс (William Heise).

Діксон був асистентом Томаса Едісона, захоплювався механікою і фотографією. На момент показу цього кінозображення йому ще не виповнився навіть 21 рік. Проте вже 1888 року разом зі своїм роботодавцем Едісоном Діксон винайшов кінетограф, апарат для фільмування рухомих зображень, власне першу кінокамеру, яка багато в чому базувалася на фонографі, попередній розробці Едісона для запису звуку.

Наприкінці ХІХ сторіччя ідея запису рухомих зображень не була новою, над цим працювало багато винахідників у всьому світі, уже давно були відомі різні прилади на кшталт “чарівного ліхтаря” (Laterna Magica), які створювали ілюзію руху статичних зображень.

У 1879 році один із піонерів фотографії Едвард Майбрідж (Eadweard Muybridge), відомий своїми експериментами з фотозйомки рухомих об’єктів, виготовив власний прилад для демонстрації послідовності фотозображень із зафіксованими фазами рухів – зоопраксіскоп (Zoopraxiscope).

Деякі історики кінематографа вважають, що на той момент Томас Едісон уже давно цікавився ідеєю створення апарата для знімання і проєкції руху, інші дослідники стверджують, що на це Едісона наштовхнув саме Майбрідж, який у лютому 1888 року відвідав лабораторію Едісона у Вест-Оранжі й запропонував спільно створити апарат для фільмування руху й одночасного запису звуку на базі його зоопраксіскопа та Едісонового фонографа.

Проте співпраця з Майбріджем не склалася, тож Едісон розпочав роботу над власним проєктом. Щоб захистити авторське право на майбутній винахід, 17 жовтня 1888 року Едісон подав заявку до патентного бюро, у якій у загальних рисах описав ідею приладу, що здійснює запис зображення “для очей, як фонограф для вух”.

Згідно з багатьма джерелами, лабораторія у Вест-Оранжі була чудовим прикладом колективної креативної роботи, у якій брали участь усі працівники Едісона. Безперечно, винахідник був головним генератором ідей, сам брав участь у створенні нових продуктів, визначав напрямок досліджень і роботи, а ще відповідав за фінансовий стан справ. Зокрема, для створення кінетографа та кінетоскопа він узяв кредит у банку.

Одна з головних проблем полягала у світлочутливому матеріалі, на який мала здійснюватися фіксація зображення. Але в 1888 році інший піонер фотографії – Джон Кербут (John Carbutt) – винайшов плівку на целулоїдній основі з особливим світлочутливим покриттям – емульсією. Так постала вже відома нам кіно- і фотоплівка. Згодом Кербут розробив її 35 мм формат, що став стандартом. Незабаром Eastman Company, відома нині як Kodak, розпочала масовий випуск плівки, яку й використовував у своїх експериментах Вільям Діксон.

У 1890 році до роботи, яку провадив Діксон, долучився Вільям Хейс. Удвох вони вдосконалили механізм, за допомогою якого рухалася плівка, і врешті зробили прототип кінетоскопа, який був продемонстрований 20 травня 1891 року. Особливість апарата полягала в тому, що фільм могла дивитися лише одна людина.

Щоправда, британський кінокритик та історик кіно Девід Робінсон у своїй книзі “Від вічка до зали: народження американського кіно” (From Peep Show to Palace: The Birth of American Film) пише, що ширина плівки в прототипі була 18 мм. Окрім того, за словами Робінсона, пристрій начебто працював як кінокамера і проєкційний апарат: “Плівка з постійною швидкістю рухалася горизонтально між двома котушками-роликами. Затвор, який теж швидко рухався, періодично експонував плівку, коли апарат використовували як камеру. Через цей самий затвор проходили постійні відблиски світла, які давали змогу глядачеві роздивитися позитивне зображення. Фільм дивилися через вічко діафрагми, яке теж слугувало об’єктивом під час знімання”. В описі також зазначається, що плівка рухалася горизонтально, однак у подальших версіях кінетоскопа видно, що навпаки – вертикально.

24 серпня 1891 року Томас Едісон отримав два окремі патенти: на кінетограф (камеру) та кінетоскоп (проєкційний апарат). Девід Робінсон говорить, що кінетоскоп у такому вигляді, що дійшов до наших днів, був повністю готовий у 1892 році.

9 травня 1893 року в приміщенні Бруклінського інституту мистецтв і наук у Нью-Йорку успішно відбулася публічна демонстрація кінетоскопа, що стала голосною й велелюдною подією. Саме її в численних статтях і виданнях називають першою презентацією кінетоскопа, часто забуваючи про день показу його первісної версії 20 травня 1891 року.

У квітні 1894-го почалася комерційна історія кінетоскопа: Едісон відкрив у Нью-Йорку перший салон кінетоскопів, що мав успіх серед публіки, а згодом салони й у інших містах. Продаж апаратів почався і в Європі.

Невідомо, чи відбувалися презентації кінетоскопа Едісона на наших теренах. Однак є інформація про те, що наш земляк, інженер Йосип Тимченко створив власний кінескоп, зняв перші фільми й показав їх публіці в листопаді 1893 року в приміщенні готелю “Франція” в Одесі. Відомі навіть назви двох його фільмів – “Вершник” і “Метальник списа”. На жаль, не збереглися ані ці стрічки, ані апарат Тимченка, поки що не знайшлися навіть його креслення. Інформація про його винахід і показ фільмів базується виключно на невеликій кількості спогадів сучасників.

В усьому світі Томас Едісон цілком заслужено вважається одним із видатних винахідників, зокрема й творцем кінематографа. Вільям Діксон та Вільям Хейс також справедливо здобули статус піонерів кіно, до того ж Хейс зняв понад півтори сотні німих стрічок.

Звичайно, кінетоскоп не варто вважати повним аналогом наступних поколінь уже відомих нам плівкових кінопроєкційних апаратів, проте під час їх розроблення однаково використовувалися базові принципи кінетоскопа. Тож його за правом можна визнати їхнім “прабатьком”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


До ювілею Йозефа Бойса Штучний інтелект грає рок