Кінець епохи Авакова – початок тотальної вертикалі Зеленського?

Кінець епохи Авакова – початок тотальної вертикалі Зеленського?
Епоха Арсена Авакова у МВС тривалістю понад сім років завершилася. Верховна Рада 291 голосом “за” звільнила його з посади міністра. Заяву про відставку Аваков подав сам, але коли вона розглядалась у парламенті, він до зали не прийшов і прозвітувати про роки роботи на цій посаді не вважав за потрібне.

Однак це не перешкодило як монобільшості, так і опозиційним депутатам задовольнити його заяву. Відставку Авакова не підтримали лише “Батьківщина” і “Опозиційна платформа”. Попри блискавичне звільнення, багаторічного очільника МВС у Раді проводжали оплесками і стоячи, а в представників пропрезидентської сили знайшлися слова подяки йому за “державницьку позицію”, що наводить на думку, що ця відставка була все-таки компромісним рішенням.

Про що не прозвітував Аваков

Арсен Аваков у чинному уряді був останнім “міністром Майдану”, тобто останнім із тієї команди, що прийшла до влади після Революції гідності, і фактично єдиним, хто примудрився залишитися на високій посаді після обрання нового президента.

До заслуг Авакова зараховують збереження Харкова під контролем української влади, адже у 2014 році він безпосередньо координував протидію сепаратистським рухам у місті. Також на початку війни під егідою МВС створювалися добровольчі батальйони для боротьби з Росією на Донбасі.

Однак якщо говорити про всі сім років його роботи в Міністерстві внутрішніх справ, то результати надто вже неоднозначні. Величезна кількість скандалів, пов’язаних із правоохоронцями, навіть породила популярний на акціях протесту лозунг “Аваков – чорт!”.

У віданні МВС вистачає резонансних справ, розслідування яких досі не завершено. Президент Зеленський після свого обрання дав Авакову випробувальний термін, щоб знайти вбивць журналіста Павла Шеремета. І цей термін, м’яко кажучи, затягнувся, а злочин досі не розкрито.

Натомість висунення звинувачень волонтерам і учасникам АТО – Юлії Кузьменко, Андрію Антоненку і Яні Дугарь – перетворилося на сумний фарс. Переконливих доказів їхньої вини суспільству так і не було представлено, але ці люди змушені були довгі місяці провести в СІЗО.

Аваков же фактично підставив Зеленського, коли у 2019 вони на спільній пресконференції оголошували підозри фігурантам справи. Тепер президент розділяє, щонайменше, політичну відповідальність з ексміністром МВС, якщо вина обвинувачених не доведена, а справжні вбивці так і не знайдені.

До речі, 20 липня будуть п’яті роковини вбивства журналіста, тому, можливо, відставка Авакова відбулася на випередження, щоб не довелося вкотре відповідати на запитання щодо цієї справи. Хоча це, звісно, навряд чи єдина причина звільнення міністра.

Серед незавершених справ у Авакова також реформа МВС. У 2015 році разом із командою грузинських реформаторів створювалася патрульна поліція, уся міліція загалом була перейменована в поліцію, але справжньої трансформації всіх ланок цієї великої структури так і не відбулося. Як не сталося й суттєвого очищення кадрів, адже переатестація дуже часто перетворювалася на профанацію. І це й надалі вилазить боком у різних скандалах про злочини працівників поліції.

Один із найгучніших випадків – зґвалтування у відділку поліції Кагарлика жінки, яку викликали туди як свідка в справі. Свавілля поліціянтів шокувало країну, але було далеко не першим за останні роки.

Чого сподіватися від нового міністра?

Розбиратися з такими випадками, з усіма нерозкритими резонансними справами і з незавершеною реформою поліції тепер доведеться новому очільнику МВС. На цю посаду Верховна Рада вже призначила нардепа від “Слуги народу” Дениса Монастирського, який до цього часу очолював парламентський комітет із питань правоохоронної діяльності.

Бажання президента Володимира Зеленського поставити на таку ключову посаду, як міністр внутрішніх справ, свою людину якраз називають однією з головних причин кадрових змін у цьому відомстві. Політичний важковаговик Арсен Аваков був більше схильний вести власну гру, тоді як президенту потрібен “ручний міністр Банкової” в такому міністерстві, яке формально підпорядковується уряду, а не офісу глави держави.

Це дасть змогу взяти під контроль весь силовий блок, зокрема контролювати дії поліції під час можливих акцій протесту. Побудова власної силової вертикалі – можливо, якраз те, до чого “дозрів” Зеленський на середині свого президентського терміну.

Чи вдасться йому це зробити – стане більш зрозуміло після перших кроків Монастирського, зокрема його кадрових рішень. Головна інтрига зараз – чи залишаться у МВС люди Авакова, наприклад його заступник Антон Геращенко. А це цілком можливо, принаймні в них є давні зв’язки. Так, Монастирський працював помічником Геращенка, коли той був нардепом, а сам Геращенко дуже схвально відгукувався про кандидатуру Монастирського. А отже, фігура нового міністра є радше компромісною й певні впливи Авакова у МВС залишаються. Але чи значить це, що й суттєвих якісних зрушень у роботі відомства очікувати також не варто?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *