By Ідея “Ветеранського намету” виникла у результаті скандалу на Книжковому арсеналі в Києві, де “не знайшлось місця” для видавництв, що друкують військову літературу. Та, як виявилося, все вийшло навіть на краще. Резонансність цієї ситуації показала, що запит на книги про сучасну російсько-українську війну справді серйозний, об’єми продажів книг у “Ветеранському наметі” дозволили “втерти носа” іншим торговим точкам на Арсеналі, а читачі мали можливість зустрітися і поспілкуватися в одному місці одразу з великою кількістю авторів.
Ця тенденція підтвердилася невдовзі на книжкових форумах у Дніпрі та Львові.
Співорганізатор “Ветеранського намету”, ветеран і автор книг Юрій Руденко каже, така література дозволяє людям, які раніше не були жодним чином дотичні до подій на сході України і в Криму, зрозуміти, що там відбувається. Звісно, йдеться про людей, яким “не по-барабану”. За його даними, у Києві з понад 4 тисяч проданих книжок майже тисячу купили ті, хто раніше нічого не читав про цю війну. До “Ветеранського намету” на Форумі видавців у Львові теж заходило чимало людей, для яких це новий і невідомий ще сегмент сучасної української літератури. Організатори і самі автори розмовляли з усіма відвідувачами й індивідуально радили кожному, з якої книги найкраще почати.
Основна ідея в тому, що в одному місці були зібрані книжки безпосередніх учасників бойових дій, волонтерів, переселенців. Більшість із них не є “професійними” письменниками, і це їхній перший літературний досвід, проте їхні твори цікаві насамперед справжністю пережитого і щирістю емоцій. І хоча, як кажуть, “кожен солдат бачить війну зі свого окопу”, чим більше таких книг видано, тим повніша і цілісніша картина складається.
“Хто що б не казав, у нас у країні взагалі відсутня цензура, як мінімум – щодо ветеранської літератури. Ви тут можете прочитати і зраду, і перемогу. Бо як у пересічних людей формувалося уявлення про війну? З фільмів, причому ще якихось старих, радянських, де “Ура! За Родіну!” Але в реальності все не так. І читаючи книжки про війну від тих, хто бачив її на власні очі, людина може сформувати своє бачення”, – каже Юрій Руденко.
І ще така література не дозволяє затерти пам’ять про ці події чи переписати історію залежно від зміни політичної кон’юнктури, сподіваються організатори “Ветеранського намету” і самі автори. Окрім того, це передача досвіду тим, кому в майбутньому доведеться продовжувати війну з Росією, додають вони.
Детальну хроніку Іловайської трагедії склав доброволець батальйону “Дніпро-1” Роман Зіненко. Він здійснив справді колосальну роботу, зібравши у своїй книзі “Війна, якої не було” спогади і свідчення майже 200 учасників виходу з Іловайського котла.
“Ми не знали, як воювати, але хотіли захистити свою землю. Іноді взагалі дивуюся, як ми вижили. І мені дуже сильно болить, коли хтось намагається переписати нашу історію. Це спонукає і далі досліджувати хроніку Іловайської трагедії. Це той досвід, якого не навчають на полігонах. Це досвід, за який заплачено великою кров’ю”, – каже Роман Зіненко.
Побутує хибна думка, що ветеранська література – це виключно мемуари. Насправді ж є різні жанри – від віршів до дитячих книжок і навіть розмальовок. Наприклад, ілюстрована книжка про сміливих бойових мурашок, які захищають свою землю від загарбників.
“Є доволі велика частина художньої літератури, де в основі ми маємо реальні події цієї війни, але на їхньому фоні розгортаються детективні історії. Є і любовні романи, і пригодницькі. Тобто дуже широкий спектр жанрів, і це дуже важливо, бо кожна людина може знайти для себе те, що любить читати найбільше”, – розповідає Юрій Руденко.
Серед лідерів продажів, як показав Львівський Форум видавців, залишаються обидві частини “Піхоти” Мартіна Бреста. Також добре купували “Військовий непотріб” Василя Паламарчука й антивоєнний роман “Цуцик” Віталія Запеки. Фактично найтовстішу книгу про цю війну і, на думку багатьох оглядачів, одну з найсильніших – “Карателі” Влада Якушева – теж вподобало багато відвідувачів “Ветеранського намету”.
Ну і, без сумніву, однією з найгучніших новинок цього року стала книга “Доця” Тамари Горіха Зерня. Це новий, жіночий і по-особливому щемливий погляд на ці події.
Загалом же про сучасну війну з Росією автори-ветерани і волонтери написали майже сотню книжок. Найбільше з цією темою працюють два видавництва – ДІПА і “Білка”. Також велика лінійка такої літератури є тепер у “Фоліо”.
Та спочатку великі видавництва з осторогою ставилися до того, щоб друкувати воєнну літературу. Одним із перших наважилось це робити ще зовсім на той час молоде і маленьке видавництво ДІПА. Його директор Дмитро Вохмянін каже, що це була їхня громадянська позиція, і згадує, як у 2017 році вони видавали антологію “14 друзів хунти”.
“Ми зібрали 14 людей, так чи інакше пов’язаних з війною. В основному це ті, хто воював, плюс воєнні журналісти і блогери – вони ж волонтери, достатньо відомі у нас в країні. Збірник виявися дуже успішним, розійшовся великим тиражем. Це було перше в Україні таке зібрання розповідей очевидців про війну і навколовоєнних історій”, – розповідає він.
Найпопулярнішою особою “Ветеранського намету” у всі дні Форуму видавців у Львові був, безумовно, автор “Життя після 16:30”, нині заступник міністра у справах ветеранів Олександр Терещенко. При обороні Донецького аеропорту він втратив праву руку та кисть лівої, а його мужність і сила волі тепер є прикладом для багатьох. “Ніколи не здаватися і не опускати руки”, – так він за допомогою спеціального протеза підписує для читачів свою книгу.
Олександр Терещенко погоджується, що викласти свою історію на папір – це певною мірою психологічна реабілітація для бійців: “Це не значить, що ми пишемо про все криваве, страшне, щоб перекласти це на плечі читача. Але коли ти ділишся своїми думками, тим, що тебе хвилює, що ти бачив, це, звичайно, допомагає. Тим більше, коли ці книги починають читати, купувати, ти відчуваєш, що це якась додаткова місія. Тобто що ми не лише відвоювали і повернулися, а й розказуємо про цю війну, щоб усі про неї дізналися. Коли є фідбек від аудиторії, це дуже важливо для автора. Одна із причин, чому ми робимо цей “Ветеранський намет”, – це якраз щоб поєднати читача з автором”.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
