Коли “Слуги” втечуть із корабля?

Коли “Слуги” втечуть із корабля?

Останнім часом у фракції Зеленського не все гаразд: 60 народних депутатів зі “Слуги народу” підписали звернення до президента, у якому закликають не допустити легітимізації бойовиків “ДНР-ЛНР” на переговорах у Мінську. Фактично це бунт проти глави Офісу президента Андрія Єрмака, який ці переговори вів.

У депутатів спрацював інстинкт політичного самозбереження чи дались взнаки проблеми внутрішньої комунікації у владній команді? Так чи інакше, розбіжності всередині “Слуги народу” вже не приховати й не виключено, що тепер вони тільки посилюватимуться.

Усе до того йшло

Про внутрішні суперечності в “Слузі народу” говорили давно. Це й не дивно, адже фракція зібрана з різних груп, представників різних олігархів, які заїхали у парламент “під вивіскою” Зеленського.

Про те, що в монобільшості насправді немає стовідсоткової єдності, засвідчило, наприклад, голосування за відставку генерального прокурора Руслана Рябошапки, який потрапив у немилість Офісу, бо відмовлявся підписувати підозру експрезиденту Петру Порошенку. Тоді, 5 березня, за відставку генпрокурора проголосували тільки 179 зі 248 депутатів “Слуги народу”. Додаткові голоси довелося шукати в “Опозиційній платформі” й серед позафракційних нардепів.

А це не дуже зручно, якщо скоро на кону можуть стояти такі принципові питання, як ринок землі, призначення нових урядовців та домовленості з Росією щодо Донбасу.

Зрада, гірша за коронавірус

Саме останні угоди в Мінську, очевидно, змусили деяких нардепів президентської фракції задуматись, чи хочуть вони бути в одному човні з тими, хто такими рішеннями ризикує потопити країну.

Ідеться про домовленості створити Консультативну раду при Тристоронній контактній групі в Мінську, у яку мають увійти представники так званих ОРДЛО. А це фактично означатиме прямі переговори з бойовиками, тоді як Росія буде визнана не учасником конфлікту, а “спостерігачем” – на рівні з Німеччиною чи Францією.

Це обурило активну громадськість настільки, що стало зрозуміло: навіть епідемія коронавірусу й оголошений карантин не зупинять людей вийти на вулицю, якщо це буде потрібно, аби не допустити капітуляції. “Зрада, від якої постраждає більше людей, ніж від вірусу”, – приблизно так оцінили нові мінські ініціативи багато учасників АТО та інших людей, які пам’ятають, з ким в України війна. “Мити руки і чистити кулемети” радила й ексміністерка охорони здоров’я Уляна Супрун, яка заявила, що “коронавірус реальна і серйозна загроза, але рускій мір загроза значно більша”.

Ця ситуація, схоже, змусила неабияк занервувати й деяких “Слуг народу”. “Поділяємо стурбованість громадськості триваючими заявами різних посадових осіб щодо можливості відновлення постачання води до окупованої Автономної Республіки Крим; неприйнятними заявами про те, що на сході України відбувається внутрішній конфлікт та ін. Не можемо також не помітити схвалене представниками України в рамках Тристоронньої контактної групи рішення про створення Консультативної ради в рамках політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи”, – ідеться в заяві, яку на своїх сторінках у Facebook розмістила низка нардепів монобільшості.

Загалом заяву підтримали 60 членів фракції. Вони закликали президента Зеленського “повернутися в рамки законодавства України та не допустити реалізації оприлюднених рішень”. Текст заяви і список підписантів досі доступний за посиланням.

Який самодержець, такі й декабристи?

Та вже невдовзі семеро депутатів підписи відкликали, видалили свої пости із заявою, а дехто – навіть сторінки у Facebook… Можна лише здогадуватися, які аргументи і важелі впливу керівництво фракції знайшло для кожного з них.

“Фейсбук-заколот півсотні депутатів-слуг проти мінського пакту Козака-Єрмака був придушений жорстко і нещадно. Ще ніколи режим Зеленського не був таким безжальним, – зіронізував з цього приводу екснардеп Олександр Черненко. – Двоє депутатів-фрондерів були засуджені до найвищої міри покарання і видалили власні акаунти. Ще п’ятеро знесли крамольні пости. Шестеро написали покаянні тексти, що, мовляв, все ок, “червоні лінії” на місці, а нас “бєс попутал”. Ну, що тут можна сказати? Який самодержець, такі і декабристи”.

У самій фракції намагаються погасити конфлікт якомога м’якше й запевняють, що з консультативною радою в рамках Мінського процесу “виникли певні непорозуміння” й що на сьогодні ще ніяких остаточних рішень не ухвалено, а є “лише протокол про наміри”.

“Депутати висловили побоювання суспільства й це нормально для демократичної країни. Керівник Офісу президента ці побоювання вислухав і запевнив у тому, що червоні лінії перейдені не будуть”, – заявила нардепка зі “Слуги нараду” Євгенія Кравчук.

Проте ситуація з Мінськом – не єдиний подразник, який розхитує фракцію зсередини. Дражливою також виявилася постать Сергія Сивоха, радника секретаря РНБО з питань реінтеграції та відновлення Донбасу, і його, м’яко кажучи, неоднозначний проєкт “платформи примирення”. 20 депутатів зі “Слуги народу” звернулися до секретаря Ради національної безпеки та оборони Олексія Данілова з проханням звільнити Сивоха.

Як вдасться керівництву фракції і главі Офісу президента Андрію Єрмаку втихомирити інших неслухняних депутатів і чи дозріли “Слуги” до повноцінного розколу – усе це може стати зрозуміло вже в найближчі тижні, якщо Рада продовжить розглядати принципово важливі питання.

За інформацією ЗМІ, після “мінського демаршу” Єрмак зустрівся з бунтівними депутатами, “кричав і переходив на особистості”. За офіційними даними фракції – пояснив нардепам стратегію влади щодо ОРДЛО, яку вони начебто спочатку неправильно зрозуміли і тому виступили з поспішною заявою. Тим не менше, наразі свої підписи відкликали лише семеро із 60 “Слуг”.

Водночас ми бачимо, що за нового генерального прокурора Ірину Венедіктову на позачерговому засіданні 17 березня проголосували всі присутні 224 депутати від “Слуги народу”. Тоді як на призначення міністром економіки Ігоря Петрашка голосів монобільшості явно забракло (лише 217 “за”), і довелося шукати підтримки в позафракційних.

Отже, не все так гладко в президентській фракції і навіть у кадрових питаннях немає гарантії, що всі голосування будуть успішними. Зараз в Україні нагнітається паніка через епідемію коранавірусу, і в Зеленського може бути спокуса скористатися цією ситуацію для узурпації влади і протягування через парламент “драконівських” рішень у сфері внутрішньої політики, а також вкрай неоднозначного вирішення безпекових питань і відносин із Росією. Саме час “Слугам народу” визначатися, чи готові вони брати на себе відповідальність за ці рішення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Судова реформа Зеленського: профанація чи запланований провал?