By 
Нещодавно ЄС впровадив проти Росії шостий пакет санкцій, куди входить, зокрема, нафтове ембарго, а точніше заборона на постачання нафти морськими шляхами. Проте Угорщина, наприклад, домовилася про те, що вона буде отримувати нафту через трубопровід “Дружба” ще впродовж декількох років, оскільки альтернатив цьому зараз поки що немає, а інші варіанти будуть шкодити економіці країни. Інші держави Європи припинять закуповувати російську нафту на початку наступного року.
Це вже суттєвий успіх у протистоянні з РФ. Проте навіть сьогодні Москва отримує від європейських країн приблизно мільярд євро щодня за енергоносії. Ці кошти, звичайно, ідуть також і на фінансування війни проти України. Тому доки Росія діставатиме значні надходження від експорту енергоносіїв, доти вона продовжуватиме війну.
Нещодавно прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков знову заявив, що Росія не налаштована проводити перемовини з Україною. За його словами, “спецоперація” триватиме, поки не будуть досягнуті всі її цілі, водночас санкції ЄС – це чергова помилка, оскільки вони лише погіршать ситуацію на енергетичному ринку. Тобто Росія, не зважаючи на втрати в техніці й живій силі, буде продовжувати цю військову авантюру, доки матиме економічні можливості.
Хоча деякі експерти передбачали дефолт РФ найближчими місяцями, поки що вона має певний запас міцності. Крім того, після початку війни суттєво зросли ціни на енергоносії, і хоча Росія була змушена обмежити експорт нафти та газу, великих збитків у цих умовах вона не зазнала. РФ продає нафту не лише європейським країнам, а й азійським, зокрема Китаю та Індії, які не налаштовані припиняти закупівлю. Росія матиме фінансові надходження і від продажу газу, адже європейські країни не зможуть найближчим часом від нього відмовитися. Постачання “блакитного палива” Кремль також використовує як зброю, щоб впливати на європейські держави чи збільшувати напругу в ЄС. Росія вже тимчасово зупинила постачання газу Нідерландам, Болгарії, країнам Балтії, оскільки вони відмовилися платити за нього рублями.
Звичайно, деякі галузі російської економіки, зокрема авіа- й автомобілебудування, перебувають у кризовому стані, оскільки для створення нових машин чи апаратів росіянам потрібні компоненти, які постачалися з європейських країн. Однак нині ввезення цих деталей, як і високотехнологічної продукції та багатьох інших товарів, заборонене. З російського ринку вийшло багато західних компаній. Економіка Росії відкинута на десятки років назад, проте завдяки продажу енергоносіїв ще тримається на плаву. Крім того, російська влада сподівається розсварити європейські країни, граючи на їхніх розбіжностях.
Останній пакет санкцій, наприклад, дуже довго ухвалювали, оскільки деякі держави, зокрема Угорщина, з ним не погоджувалися і прагнули його заблокувати. Також певні європейські лідери, як-от Емманюель Макрон і Олаф Шольц, і далі проводять перемовини з Володимиром Путіним, умовляючи припинити війну та розблокувати українські порти. Проте вони не розуміють, що кремлівський лідер сприймає це як їхню слабкість. До того ж старання політиків призводять тільки до зворотного ефекту, тобто Путін ще більше зміцнює віру у свої позиції, у те, що європейці залежать від нього, а тому вмовляють. Окрім того, російська влада переконана, що зможе протриматися доти, доки не впаде українська економіка.
Україна справді зазнала суттєвих збитків від війни, постраждала, зокрема, інфраструктура: зруйновано 535 дитячих садочків, 866 закладів освіти, 231 медичний заклад, 173 заводи та підприємства тощо. Загальні втрати української економіки становлять приблизно 700 млрд доларів. Проте ЄС і США надають значну фінансову допомогу Україні. З Америки, наприклад, уже надійшов 1 млрд доларів із 40 млрд, що їх нам виділили Штати.
Росія також блокує українські порти, щоб завадити вивезенню зерна, тому ціни на нього (та й на продовольство загалом) на світовому ринку суттєво зросли. Торік Україна вивозила із портів 5–6 млн тонн зерна щомісячно, а від початку цього року було вивезено лише 1 млн тонн. Приблизно 20 млн тонн зерна заблоковано. Росія хоче спричинити міжнародну продовольчу кризу чи навіть голод у країнах Близького Сходу та Африки, щоб спровокувати там невдоволення владою або повстання, а це призведе до нової міграційної хвилі в країни ЄС.
Останнім часом ООН і деякі держави, зокрема Туреччина, ведуть перемовини із Кремлем про вивезення зерна, проте Росія поки що не погоджується на жодні пропозиції. Натомість вона й далі шантажує світ і заявляє, що розблокує порти, тільки якщо з неї знімуть санкції. У цих умовах європейські країни й члени НАТО мають зайняти більш жорстку позицію, оскільки Росія розуміє тільки силу. Оптимальним варіантом є розмінування акваторії Чорного моря та супровід мирних кораблів, які б перевозили зерно з українських портів, військовими суднами Альянсу. Це не було б прямим втручанням НАТО у військовий конфлікт, але дало б змогу вивезти зерно з України й зменшити продовольчу кризу.
Водночас для того, щоб скоротити фінансові надходження від постачання російських енергоносіїв, США мають домовитися з державами ЄС і Перської затоки та створити картель, аби знизити ціну на російську нафту до приблизно 30 чи 40 доларів за барель. РФ змушена була б продавати нафту майже за собівартістю – це стало б великим ударом по її економіці. Америка вже домовилася із Саудівською Аравією про збільшення обсягів видобутку нафти. Тому будемо сподіватися, що наростальні санкції демократичних країн поступово спричинять обвал російської економіки й припинення кровопролитної війни в Україні.
