Комбінована істота

Повідомлення, що Путін не їде на листопадовий саміт G20, знову актуалізувало розмови про те, що з російським автократом щось не так. А ще раніше Буданов і англійська розвідка відкрито заявили: на екранах ми бачимо не Путіна, а його двійників. Те, що лише кілька років тому було частиною конспірологічної дискусії, нині набуває контурів нової політичної реальності.

Двійників і раніше використовували для особистої безпеки. Навіть у СРСР, лідери якого були далекі від витончених практик східних і латиноамериканських тираній. Коли стало відомо про підготовку замаху на Брежнєва, до його авто посадили космонавта Берегового, зовнішньо подібного до броватого генсека. Звісно, це був лише експромт кремлівської охорони, але хтось, певне, запам’ятав цей епізод з історії пізнього совка. І зробив із нього висновки.

У 90-ті в Москві ходили вперті чутки, що російські спецслужби експериментують із “допельгангерами”. Це модне тоді слово з “Пісочної людини” Гофмана використовували для позначення не темного містичного двійника німецьких романтиків, а копій реальних людей, здатних, скажімо, спустошити банківські рахунки або ж переписати майно на іншого, а відтак зникнути. Посвячені в гебістські таємниці називали навіть адреси медичних центрів, де вправні пластичні хірурги з не менш вправними косметологами створювали допельгангерів.

Цілком імовірно, що саме тоді й виникла технологічна платформа для творенняпрезидентських двійників. Конспірологи стверджують: першого з двійників Путіна зробили ще влітку 1999 року, коли колишній полковник КДБ був у великій політиці лише перспективним і динамічним прохідним пішаком.

У ті часи гебісти десь пошепки, а десь і на повний голос розповідали: двійник має захистити майбутнього президента від нападів ісламських терористів. А більш обізнані припускали, що Путін перейшов дорогу впливовому клану “старих імперців” на чолі з Примаковим-старшим. У розпорядженні останнього тоді були майже всі ресурси федеральної Служби зовнішньої розвідки, зокрема й досвідчені ліквідатори.

Психологи кажуть, що далеко не кожна людина погодиться на виготовлення двійника. Для цього потрібні щонайменше два чинники: по-перше, особливий конспіративний тип мислення, що не опирається практикам резервування особи; по-друге, гостре та нав’язливе відчуття небезпеки, реальної або ж майстерно придуманої.

Тобто московський диктатор уже в ті далекі роки мислив достатньо параноїдально. І не мають рації ті путінознавці, які нині намагаються переконати світ, що “ранній Путін”, на відміну від теперішнього бункерного діда, був добрим хлопцем. Що лише в середині нульових чи й пізніше його “перекодували” якісь погані й корисливі люди.

Хай там як, але нині путінські двійники є вже не просто біологічними елементами комплексної захисної оболонки, збудованої навколо диктатора. Важка хвороба, поважний вік і нав’язливе бажання керувати війною на мікрорівні змушують Путіна перекладати на двійників усе більше й більше ключових для топполітика та урядовця функцій, зокрема і представницькі.

Маємо справу з особою, яка формально має одне джерело волі та мислення, але інструментально розділена на кілька тіл. До того ж, на відміну від персонажів із фантастичних книжок і фільмів, ці тіла не керовані дистанційно, а мають власні органи мислення та свою, нехай і нівельовану специфікою служби, індивідуальність. Вимушене розширення делегованого функціоналу двійників перетворили Путіна на “комбіновану істоту”. На щось незвичайне й за замовчуванням патологічне з погляду антропології й антропософії.

Путінознавці переконують нас, що переламним на цьому шляху трансформації став березень 2015 року. Тоді “первісне” тіло диктатора на довгі тижні зникло з публічного поля, а його місце зайняли двійники. Кажуть про трьох, з яких сьогодні залишилася, так би мовити, стрижнева пара. Журналісти дали їм умовні імена – Солідол і Дипломат.

За найбільш поширеною версією в березні 2015 Путін переніс складну багатоетапну операцію. Деякі експерти кажуть про пересадку кісткового мозку, інші – про видалення метастазів із хребтової ділянки й із верхніх частин кишківника. Хай там як, але до цієї події в близькому оточенні Путіна готувалися заздалегідь і ретельно. Одним із тих завдань, які, судячи з відомого, диктатор поставив перед керівництвом ФСО та вузьким колом в Адміністрації президента, було створити враження його безперервної активної присутності в подієво-інформаційному просторі. Жодного календарного заходу не скасували.

Загалом двійники із завданням упоралися. Лише один із трьох, якому дали умовне ім’я Удмурт, перегравав і кривлявся. Конспірологи вважають, що цього двійника знайшли серед акторів одного з периферійних російських театрів і, попри психологічні проблеми, залишили завдяки дуже вдалій пластичній операції, що майже ідеально відтворила в копії лицеву геометрію оригіналу.

Саме з березня 2015 року провідні спецслужби світу почали відстежувати появи двійників на публіці, класифікувати їх і визначати “сфери застосування”. Жодний іноземний лідер не бажає ганебної для себе ситуації, коли замість реального російського президента на двосторонній зустрічі чи на саміті перед ним сідає двійник, запрограмований на загальні фрази або ж на певний вектор розмови із заздалегідь визначеним фіналом.

Кажуть, що сьогодні ідентифіковано появу в різний час шести двійників. Західні спеціалісти назагал вражені таким розмахом російського “допельгангерства”, дехто каже про “індустрію двійників” і про необхідність перевіряти на справжність усіх високопосадовців путінської “імперії зла”.

Також виникає запитання про ступінь самостійності двійників і про тих, хто може мати неочевидний вплив на них. З одного боку, російські спецслужби мусять мати чіткі протоколи дії на випадок виходу копіїз-підконтролю. З іншого – кожний двійник має розуміти, що він приречений на негайне знищення в разі смерті диктатора. Тож можна лише здогадуватися, які саме мотивації та загрози змушують цих нещасних людей із року в рік продовжувати цю складну, витратну та безперспективну трагікомедію.

Також немає інформації щодо реального кола посадовців, яким дозволений фізичний доступ до первинного тіла “комбінованого Путіна”, як і щодо того, скільки російських чиновників мають право відрізняти диктатора від його двійників.Відповідно, ми можемо лише припускати, що буде, коли після смерті Путіна якась група вищих урядовців вирішить правити Росією від імені двійника. Можна уявити таку анекдотичну ситуацію, коли дві “кремлівські вежі”, що конкурують, будуть наполягати, що саме їхній дресирований двійник є тим справжнім Путіним, за якого на виборах кидали бюлетені.

Час йде, і з кожним днем бункерний дідо стає все більше хворим та ізольованим. Уже тепер ми не знаємо, чи встає він із ліжка, щоб дійти до вбиральні, чи перебуває при повній пам’яті, чи достеменно відає, які заяви роблять від його імені Солідол із Дипломатом. Аналітики здебільшого переконують нас, що у 60 % телевізійних трансляцій бере участь первинне тіло “комбінованого Путіна” й що диктатор і далі контролює імперський репресивний апарат. Можливо, це так. Але не факт, що завтра зранку контролювати цей апарат буде вже не він, а який-небудь Патрушев чи Кірієнко, що стоятиме за спиною Солідола.