Композитору Олександру Білашу – 90

Композитору Олександру Білашу – 90
Цьогоріч композитору Олександру Івановичу Білашу виповнилося б 90 років. Він народився 6 березня 1931 року в Градизьку, що на Полтавщині, а пішов із життя 6 травня 2003-го в Києві, у віці 72 років. Його музична спадщина – це твори різних жанрів: пісні й романси, опери та оперети, симфонічні твори, ораторії, концерти для фортепіано. Окрім того, він писав вірші, видав дев’ять поетичних збірок. Олександр Білаш мав безліч відзнак, премій та урядових нагород, багато років був головою правління Київської організації Спілки композиторів України, у рідному Градизьку заснував фестиваль “Пісенне джерело”.

Олександр Білаш написав музику до кількох десятків художніх та документальних фільмів, навіть до одного анімаційного – “Казка про Чугайстра” (1978, за Платоном Вороньком, кіностудія “Київнаукфільм”) режисера Єфрема Пружанського. Співпрацював із кіностудією ім. О. Довженка: написав музику для кількох картин режисера Анатолія Буковського, зокрема для стрічки “Бур’ян” (1966, за однойменним романом Андрія Головка) з Іваном Миколайчуком у головній ролі; для фільмів Василя Ілляшенка “Новосілля” (1973) та “Серед літа” (1975) із Богданом Ступкою. Працював над екранізаціями відомих творів – “Тронка” (1971) режисера Артура Войтецького за романом Олеся Гончара; “Вир” (1983) режисера Станіслава Клименка за романом Григорія Тютюнника тощо.

Проте найдовше Олександр Білаш співпрацював із режисером Володимиром Денисенком, написавши музику до семи його фільмів, зокрема й для стрічки “Сон” (1964), де роль молодого Тараса Шевченка зіграв Іван Миколайчук. Ще з часів навчання в інституті пам’ятаю розповідь нашого вчителя, Костянтина Петровича Степанкова, який зіграв у “Сні” роль художника Сошенка. На кіностудії йшла робота над фільмом, і якось ввечері, після роботи, у Білаша вдома зібралася дружня компанія: Володимир Денисенко, поет Дмитро Павличко (він був співавтором сценарію) та Костянтин Степанков. Говорили на різні теми і, звичайно, про роботу над картиною. Засиділися до пізньої ночі, і раптом Дмитро Павличко піднявся з-за столу та оголосив, що ось зараз він написав вірша:

З далекого краю

Лелеки летіли,

Та в одного лелеченьки

Крилонька зомліли…

Олександр Білаш одразу сів за рояль та почав награвати, добираючи мелодію до слів. Так за одну ніч народилася пісня “Лелеченьки”, яка звучить у фільмі.

Співпрацював Олександр Білаш і з іншими кіностудіями, наприклад, з Одеською. Так, композитор написав музику до пригодницької стрічки “Чортова дюжина” (1970, режисер – Віктор Жилін). У дитинстві цей фільм був одним із моїх улюблених. Ми з друзями у дворі захоплено обговорювали деякі епізоди після походу в кінотеатр. У фільмі козаки та ще й двоє хлопчаків-підлітків тікали з царської каторги, демонструючи неабияку відвагу та вигадку; брали штурмом укріплену фортецю піратів, які переважали чисельно; а головний герой, отаман Заруба, був дуже розумний і кмітливий, а до того ж вмів битися одночасно двома шаблями. Це був чи не єдиний за радянських часів фільм про козаків.

Варта уваги й дуже популярна свого часу стрічка тієї ж Одеської кіностудії “Небезпечні гастролі” (1969) режисера Георгія Юнгвальда-Хількевича. Фільм став одним із касових чемпіонів – найперше завдяки тому, що головну роль естрадного артиста і підпільника Бенгальського зіграв Володимир Висоцький. У фільмі також звучало кілька його пісень. Цікава деталь – у титрах картини Висоцький як автор пісень не згадується. Відомо, що були проблеми із затвердженням його на роль, але режисер обстояв кандидатуру виконавця. Щодо пісень, то очевидно вирішили не дражнити зайвий раз кінематографічне начальство. Насправді глядачі і так добре розуміли, хто автор пісень, до того ж частину з них Висоцький сам співав у кадрі.

На превеликий жаль, роботу композитора у цьому фільмі майже не згадують, а даремно. Музика Олександра Білаша варта уваги. Усі звикли, що для його творчості найбільш характерне використання традицій українського народного мелосу, але у “Небезпечних гастролях” Білаш яскраво та, мабуть, неочікувано для багатьох продемонстрував зовсім інші можливості свого композиторського таланту.

“Небезпечні гастролі” – пригодницький фільм про боротьбу більшовицького підпілля проти білогвардійців у Одесі, але із численними музичними номерами – піснями і танцями у стилі театру-вар’єте. Тобто це типовий зразок “легкого” жанру, за що потім стрічці і дісталося від начальства та офіційних критиків, адже надто легковажно змальована героїчна боротьба більшовиків.

У стрічці звучать чотири пісні Володимира Висоцького, всі абсолютно різні за стилем і характером аранжування: “Пісня про стару Одесу”, або “Куплети Бенгальського” (“Дамы, господа, других не вижу здесь…”) – справжнісінький одеський міський фольклор; “Было так – я любил и страдал…”, або “Романс при свічках” (у фільмі пісня звучить без перших двох куплетів) – ліричний міський романс; “Шансонетка”, або “Роза-гімназистка” – весела пісенька для театру-вар’єте із неодмінними для цього жанру танцями. Усі ці композиції у кадрі виконує сам Висоцький. А от четверту, “Камнем грусть лежит на мне…” – тужливий циганський романс – Рада та Микола Волшанінови.

У книжці поважної музикознавиці Ольги Литвинової “Музика в кінематографі України” (2009), яка є чи не єдиним виданням на цю тему, зазначено, що Олександр Білаш є автором музики до “Пісні про стару Одесу” та “Романсу при свічках”, у примітці до інформації авторка посилається на архів, де збереглися партитура, клавір та автограф композитора.

Цілком ймовірно, що пісні із фільму базуються на мотивах, запропонованих самим Висоцький, але “рука композитора” особливо відчутна у романсі та у “Шансонетці”. Мабуть, не варто сперечатися, хто головніший чи хто доклався більше, проте, поза сумнівами, Білаш є повноправним співавтором пісень з “Небезпечних гастролей”.

Олександр Білаш також написав увертюру до стрічки, інші танцювальні номери, фонову музику для різних епізодів картини, а ще – сам диригував оркестром під час запису музики, і це найяскравіше свідчення, наскільки важливою ця робота була для нього.

Звичайно, для багатьох Олександр Білаш є насамперед композитором відомих і улюблених пісень на вірші Дмитра Павличка, Михайла Ткача, Андрія Малишка, Бориса Олійника та інших поетів. Та й його пісні “Ясени” (слова Михайла Ткача) і “Два кольори” (слова Дмитра Павличка) заслужено здобули статус українських мегахітів і вже давно сприймаються нарівні із народними піснями.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Тривожне майбутнє Книжкової палати України Славенка Дракуліч про життя після комунізму