Коронабізнес

Коронабізнес
Нещодавно світ відзначив сумну річницю – початок пандемії коронавірусу. Щойно стало зрозуміло, яких масштабів може набрати це лихо, як залунали голоси про початок гібридної Третьої світової війни, про загрозу загибелі людства й под. – тобто йшлося про лихо планетарного масштабу, для подолання якого всім людям, від урядів держав до окремих громадян, потрібно спільними зусиллями протиставитися несподіваній біді. Саме цим пояснювалися екстраординарні заходи чи то локального, чи то світового масштабу: обмеження базових громадянських свобод, економічні локдауни, непередбачувані величезні додаткові витрати з бюджетів тощо. Однак дуже швидко виявилось, що в цій загальнолюдській боротьбі проти коронавірусу, для успіху якої головною умовою є солідарність держав і людей, певна група осіб та цілих структур примудрилася суттєво поправити свої бюджети.

Почалося все із банального дефіциту медичних масок і респіраторів, дезінфекційних засобів, апаратів штучної вентиляції легень та іншого медичного обладнання. Зараз цього всього, принаймні в нашій частині світу, є вдосталь. Щоправда, доступні маски здебільшого не мають медичного призначення, а від багатьох дезінфекційних рідин смердить хімічними сполуками незрозумілого походження. Тож у такий спосіб деякі ще вчора нічим не видатні особи – постачальники медобладнання, чиновники різних рівнів чи і просто підприємливі “крутії” – заробили свій перший мільйон. І наступні теж.

Принагідно і, здається, дещо несподівано для себе добре заробили ще й фірми, що надають інтернет-послуги, постачають їжу на замовлення й под. У той час, як виробники, творці культурного продукту чи оператори живих послуг – заклади громадського харчування й перукарні, спортзали і фітнес-центри тощо – здебільшого дійшли до межі банкрутства.

Коли ж із захисними засобами ситуація внормувалася, почався “бізнес” на ПЛР-тестах. Небайдужі до свого здоров’я громадяни побігли робити платні тести першими. Та оскільки вони виявилися все-таки у меншості, то зацікавлені особи і структури знайшли спосіб “заохотити” й інших, передусім платоспроможних громадян: без тесту людину не пустять на борт літака, не дозволять перетнути державний кордон і вже точно не дадуть посади в державних структурах. У кожній країні це по-різному, але тенденції спільні. Однак і тут не все було гладко, бо по “ринку” легальних тестів завдав удару “ринок” нелегальних довідок про позитивний тест. З цим треба було щось робити.

Наступним кроком у боротьбі з пандемією (читай – черговим витком розвитку коронабізнесу) стало розроблення, а згодом і поширення антиковідної вакцини. Уряди найбагатших держав та міждержавних об’єднань наввипередки платили мільярди фармацевтичним фірмам чи науково-дослідним установам, аби ті якнайшвидше винайшли рятівну вакцину й надали її замовнику. Препарат (і не один) розробили навіть швидше, ніж сподівалися песимісти, а от із доставленням обіцяної кількості замовнику виникли проблеми. Є поміж них, як це часто буває, й об’єктивні, а є й так званий диктат ринку – частину виготовлених доз просто продали тим, хто більше заплатив.

Але справа тотальної вакцинації має, як то кажуть, розвитковий характер. Темпи і плани щеплення державним коштом багатьох громадян деяких країн зовсім не влаштовують. Отже, ці громадяни починають психувати й шукати способи, як би то щепитися якнайшвидше і якоюсь “авторитетнішою” вакциною, нехай і за власний кошт. Що ж, коли є попит, то і пропозиція знайдеться. Зокрема, у таких державах, як Україна, які не платили наперед розробникам і не мають грошей, щоб купити достатню кількість доз у найближчій перспективі. Тому міністр охорони здоров’я Максим Степанов чесно зізнався, що коли в Україну вакцину завезуть комерційні фірми, то нехай продають на здоров’я – за згодою, зрозуміло, компетентних державних органів.

Тут, щоправда, теж є подібна проблема, що й із тестами – значна частина людей у різних країнах світу не хоче вакцинуватися. Отже, доведеться на них знайти управу. Про covid-паспорти, без яких згодом фактично не зможеш нікуди потрапити поза власним помешканням, ЗМІ та різноманітні експерти попереджають уже кілька місяців. Але поки до повної вакцинації й covid-паспортизації ще досить далеко, спеціалісти із боротьби з пандемією винаходять невтомно все нові способи приручити чи принаймні “подоїти” несвідомих громадян. Так, як це зробив уряд Великобританії: хто збирається на Великодні свята їхати за кордон, нехай платить штраф у 5 тисяч фунтів. Таких британців, які володіють нерухомістю на узбережжях Франції, Італії, Іспанії й Португалії, є, виявляється, “до біса”. Тож якщо їхнє бажання вирватися в теплі краї на Пасху буде непереборним, бюджет Королівства поповниться пристойною сумою.

Британська ініціатива не залишилася непоміченою. Уже й польський міністр охорони здоров’я Адам Недзельський на запитання журналістів відповів, що й у Польщі “це абсолютно не виключено – усе залежить від епідеміологічної ситуації”. І взагалі, на його думку, “турпоїздки є справою дуже ризикованою”. Його можна зрозуміти, адже “відпочинкові” гроші поляків могли б збагатити бюджет національний, а не інших країн.

І, чесно кажучи, кінця-краю цим “заходам”, які всім нам влетять у чималу копієчку, не видно. Бо потім з’явиться “несподівано” якийсь новий штам або й новий вірус; а щеплення, як виявиться, треба робити регулярно; а тоді ще розроблять ліки проти коронавірусу, які, без сумніву, стануть невіддільною складовою кожної домашньої аптечки. Розслабитися нам не дадуть точно. Не дарма ж один із європейських експертів у галузі медицини сказав нещодавно, що деякі фармацевтичні корпорації вже стали сильнішими від держав.

Можна, звичайно, змиритися: що ж зробиш – таке життя. І, мабуть, таки доведеться. Але неприємний осад залишиться. Бо це огидне відчуття, коли тобі “продають” ідею “порятунку людства”, “всепланетарної солідарності” й под., а ти бачиш, як чиновники, які живуть із твоїх податків і мали б дбати про твої інтереси, і давальники “присяги Гіппократа”, покликанням яких нібито є опіка над твоїм здоров’ям, цинічно й безсовісно намагаються на тобі заробити. Не завжди навіть чесно.

Та найгірше, що це питання не тільки етики чи совісті, але і глобальної та індивідуальної безпеки. Адже якщо на пандемії чимало людей і фірм можуть заробити величезні гроші, то чом би їм не влаштовувати такі “стихійні лиха” цілком свідомо й цілеспрямовано? Збагнувши, що поява імовірного нового всесвітнього смертоносного вірусу не мусить бути результатом того, що якийсь бідний китаєць повечеряв несвіжим кажаном, а наслідком чийогось бажання заробити чергові мільйони й мільярди, варто себе запитати, чи справді business is business?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


“Техно-феодалізм”, “суспільство анклавів” та інші новинки оновленого світу “Covid-паспорт”, або Знову про закріпачення