Корупція як системна проблема

Корупція як системна проблема
Корупція – одна з найактуальніших суспільних проблем, розв’язання якої для всіх без винятку країн є важливою, а для багатьох держав, надзвичайно важливою справою. Це повною мірою стосується й України, для якої корупція стала чинником, що реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу. Корупція негативно впливає на різні сфери суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини. Вона є однією з основних перешкод побудови демократичної, соціальної, правової держави, утвердження і реалізації принципу верховенства права. Корумповані відносини витісняють правові, етичні відносини між людьми, із аномалії поступово перетворюються на норму поведінки.

За своїм змістом і сутністю фахівці розглядають корупцію у багатьох вимірах, але насамперед, в економічному. Безумовно, політика і культура народу, яка включає і правосвідомість, додають свої нюанси цьому явищу, але сфера економіки – це саме те середовище, заради якого чиновник і вступає у корупційні зв’язки, де корупція живиться і де найбільші прибутки.

Хочу зауважити, що корупції у відносинах: підприємець-підприємець, як правило, не існує. Тут система хабарів не діє, а діють нормативно-правові механізми (угоди, контракти тощо). Корупція виникає там, де існує висока дозвільна система, розширена система адміністративних «послуг», де виникають правовідносини між державою і приватним сектором.   

Тому, зворотній вплив корупції на економіку особливо небезпечний, оскільки знижує ефективність економічної політики держави, змушує приватний бізнес переходити у тіньовий сектор, що тягне за собою порушення законодавства, спотворює систему оподаткування і правила підприємницької діяльності, підштовхує підприємців вирішити свої питання поза правовим полем.

Що ж конкретно обумовило тісний взаємозв’язок корупції і економіки в Україні?  Більшість фахівців сходяться на тому, що основна причина полягає у стратегічних прорахунках держави у реформуванні економіки, особливо на початковому етапі, на етапі накопичення первісного капіталу. Хоча К. Маркс і стверджував, що накопичення первісного капіталу завжди злочинне, але ж не у таких масштабах, як це сталося в Україні.

Насамперед слід з’ясувати, що спричинило загострення корупції в Україні. Такими причинами можуть виступати:

  • нерівномірність розвитку ринкового господарства. Під час посилення кризового стану економіки (а це по суті перманентний стан) такі негативні явища, як інфляція, безробіття тощо, стають сприятливими умовами для збільшення обсягів «тіньової» економіки. Тобто за таких умов зменшується ефективність регулюючої ролі держави, що призводить до зростання корумпованості;
  • розшарування суспільства на бідних і багатих. За рахунок державного майна збагатилася невелика група населення в Україні, яка мала безпосередній доступ до нього. Олігархами в Україні здебільшого стали через «тіньову» приватизацію державної власності. Кожна людина хотіла б стати власником частки державного майна, але ж не кожен мав змогу долучитися до нього через розпорядників. Більша частина населення є бідною, змушена виживати в складних економічних умовах, коли повністю відсутні принципи соціальної справедливості;
  • суперечність між швидкозмінними умовами ринкового господарства та чинним законодавством. Прогалини, які створюються завдяки такій суперечності, заповнюються «тіньовими» «правилами гри». Навіть у високорозвинених ринкових країнах економічні процеси випереджають чинне законодавство, тому вдосконалення правової бази повинно мати перманентний характер;
  • суперечність між законодавчою та морально-етичною нормами підприємництва. Узагалі закони, представлені інтересами держави, повинні мати морально-етичну складову. Але через слабкість сприйняття сучасним підприємцем такої складової, він не завжди підтримує державні інтереси, а іноді вони перебувають навіть у протистоянні. Це і дає підстави для виходу підприємців у «тінь» через хабар тощо;
  • суперечності в політичній системі, які представлені владою і бізнесом. Відомо, що поєднання влади і бізнесу – це олігархія, яка посилює дію «тіньової» економіки. Негативним наслідком існування олігархії є не лише лобіюванням інтересів бізнесменів у владі через прийняття «потрібних» їм законів з метою створення сприятливих умов для їхнього бізнесу, а й недоодержання державною скарбницею величезних коштів. А це, у свою чергу, не дає можливості державі виконувати свої прямі обов’язки – розв’язувати соціальні, гуманітарні проблеми. Слабкість політичної влади – одна з причин існування корупції;
  • потреба у виживанні населення в складних умовах становлення ринкових відносин. Підприємець, що планує розпочати свій бізнес, повинен мати стартовий капітал, якого, як правило, у нього немає і він не може заробити, а це підштовхує до використання позаекономічних методів – через політичний вплив, через «своїх» чиновників. Законослухняність, як світоглядна цінність, поки що не стала природним чинником для підприємця;
  • створення штучного дефіциту ресурсів. Така ситуація приносить вигоду посадовим особам у вигляді хабара, як необхідного інструменту щодо отримання необхідних для виробничої діяльності ресурсів;
  • зволікання у прийнятті рішення. Адміністративні бар’єри породжуються не лише непрофесійністю чиновників, але й штучно створюються для отримання контролю над підприємствами. Такі бар’єри виштовхують підприємця в «тіньову» економіку, оскільки формальні правила неможливо виконувати, тому що постійно здійснюється контроль за підприємницькою діяльністю і докладаються відповідні санкції. За таких умов підприємці змушені шукати неформального державного захисту завдяки корупційним відносинам. Результатом є те, що українські підприємці у своїй більшості вже не уявляють своєї економічної діяльності без хабарництва.

У результаті розбалансованість управління економікою призвела до парадоксу в ринковій трансформації суспільства: підприємництво, яке у розвинутих країнах є головним рушієм економічного зростання, в Україні стало непродуктивною і, навіть руйнівною силою, яка лише погіршує соціально-економічний стан широких верств населення. Економіка України перетворилась на арену торгів за привілеї і програми перерозподілу між найсильнішими кланами і соціальними групами населення. Злочинні угруповання активно проникають у господарську і фінансову діяльність підприємств, особливо паливно-енергетичний комплекс, з метою створення різного роду комерційних структур. За безпосередньою участю державних чиновників ними чиниться тиск на вибір експортерів стратегічно важливої сировини, формування відпускних цін, обсягів реалізації, розподіл валютних і гривневих коштів, отриманих від експорту. Такі корупційні угрупування ведуть відкриту боротьбу за розподіл сфер впливу в цих галузях, здійснюють розборки із застосуванням зброї аж до фізичного усунення окремих керівних працівників та бізнесменів.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що корупція в Україні набула небезпечної особливості, вона давить фактично на всі верстви населення і зорієнтована на використання всіх можливостей для максимального особистого збагачення за рахунок помилок, допущених при реформуванні економіки. Крім того, стає все більш очевидним прагнення злочинних елементів закріпитися і зайняти провідне місце в економіці, з метою перейти у майбутньому в сферу політики. Одночасно вона суттєво обмежує соціальні, політичні і громадянські права та свободи людини, а також віднаджує чесних і здібних громадян від державної служби, сприяє маргіналізації певної частини суспільства, породжує правовий нігілізм і невіру населення в реальність і можливість формування в Україні демократичної, соціальної та правової держави.

Ще однією особливістю корупції в Україні є наявність домінуючих факторів не тільки політичного та матеріально-економічного характеру, а й ідеологічного та психологічного. Перехід до ринкових відносин значною частиною громадян був сприйнятий, як повна відмова не тільки від комуністичної ідеології, але й ідеології взагалі. Цей вакуум, що утворився за умов відмови від старих цінностей і повільним формуванням нових був заповнений псевдоцінностями, які пропагують швидке збагачення на основі конфлікту особистого і суспільного інтересу.

Відтак, поглиблений аналіз сутності і змісту цього явища, його причин, корупційних зв’язків дає змогу дійти висновку, що корупція за своїм змістом це насамперед економічна проблема, це – участь державних чиновників у комерційній діяльності для одержання особистого чи корпоративного прибутку; використання службового становища для «перекачування» державних коштів та матеріальних цінностей у комерційні структури і переведення грошей у готівку; надання пільг для своєї корпоративної групи (політичної, національної, кланової та ін.) з відтягненням державних ресурсів; використання службового становища для впливу на засоби масової інформації для здобуття особистої та корпоративної вигоди; використання посадовими особами, державними службовцями, депутатами, політичними діячами підставних осіб та родичів у комерційних структурах з метою здобуття особистого чи корпоративного прибутку; використання службового становища для маніпулювання інформацією з метою одержання особистої та корпоративної вигоди; лобіювання при прийнятті нормативних актів в інтересах певних угруповань; не переслідуване у кримінальному порядку зловживання службовим становищем у процесі приватизації, здачі об’єктів в оренду, ліцензування, квотування тощо.

 Можна стверджувати, що основне підґрунтя корупції, її детермінанти лежать насамперед в економіці. Саме з економіки криміналітет черпає кошти і засоби для свого існування. Економіка залишається найуразливішою ланкою перед злочинним і корупційним натиском через недовершеність розпочатих тут перетворень, слабкість, а нерідко і відсутність реальних важелів державного управління. За цих умов виживає лише той капітал, який зростається з державною бюрократією. Суб’єкти господарської діяльності, особливо малий і середній бізнес, фактично безправні і беззахисні перед таким свавіллям, перед контролюючими інстанціями. А це у кінцевому результаті заганяє у «тінь» і законослухняні структури, людей, які хотіли б чесно жити, працювати, сповна платити податки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ