Космічні перспективи простолюду

Космічні перспективи простолюду
Коли книжки й фільми з наукової фантастики стали популярними, то описувані в них події здавалися людям якщо й теоретично імовірними, то все-таки дуже віддаленими або в часі, або в просторі. Однак час пролітає швидко, а простір стискається тим більше, чим більше зростає населення Землі й чим активніше впроваджуються технології. Тепер уже тем, зарезервованих колись виключно для жанру science fiction, не цураються ні поважні вчені, ні державні діячі, ні високі військові чини. А деякі екстравагантні мільярдери, позиціонуючи себе як “візіонерів”, навіть виносять ці теми в публічний простір.

Перший, хто спадає на думку в цьому контексті, – це, звичайно ж, Ілон Маск, мільярдер, засновник SpaceX, PayPal, Tesla Inc. тощо. Він відверто говорить про плани колонізувати Місяць чи Марс і переселити туди мільйони людей у найближчі десятиліття. Втім, його виступи на цю тему є доволі популістськими, оскільки залишають за собою забагато питань. Наприклад, кого відправлятимуть у ці інопланетні колонії? Хто ними керуватиме і як? Що буде з тими, хто залишиться на Землі? Тому кожен змушений шукати відповіді самостійно. Апостоли Маска вірять у краще майбутнє людства: досконалі, хоч і штучно створені мегаполіси, у яких живуть і працюють ідеальні людські створіння. Тобто підкорили природу Землі – підкоримо й Марс.

Адептам Сумніву все це бачиться радше в чорних барвах: перші колоністи, заможні і впливові, гноблять наступних, яким дістануться лише важкі умови виживання й обмежені ресурси. А згодом між переселенцями розпочнеться жорстока боротьба за одне й інше. Адептів Сумніву серед землян, звичайно ж, більшість, адже всі ми хоч трохи знаємо земну історію таких переселень. Упродовж століть на нашій планеті можновладці переселяли небажаних осіб якомога далі від себе: Росія – у непрохідні сибірські простори, Британія – на віддалену від цивілізованого світу Австралію тощо. Тепер на умовний Марс?

Сценарії є різні, а сигналів для уяви стає все більше з кожним виступом когось із цих “візіонерів”. Нещодавно свою лепту в цю справу вніс ще один мільярдер–Джеф Безос, власник глобальної фірми Amazon, колега й конкурент Ілона Маска. На щорічному форумі Ignatius у Вашингтоні він поділився своїм баченням перспектив людської цивілізації. Відображення таких виступів у пресі є, зрозуміло, уривчастим, неповним, часом вирваним із контексту, але й цього достатньо, щоб поставити собі кілька запитань, які залишилися без відповідей.

Отже, на думку Безоса, згодом людство здебільшого переселиться у Всесвіт, перенесе туди більшість індустрії, а на Землі залишаться тільки вибрані. Натомість сама планета перетвориться на щось на кшталт “санаторію” на природі, велетенського резервату природи, доступ до якого буде суворо обмеженим. 

Ідея зрозуміла: запаскудили Землю –  запаскудимо і космос. А нашу планету очистимо від вугілля, газів, пластику тощо. Ось що пропагує “новий зелений лад”, що його з таким фанатизмом просувають уряди цивілізованих країн. Але, щоб бути послідовним, потрібно її “очистити” й від усіх тих людей, які це вугілля видобувають з-під землі й палять ним, які тримаються за свої робочі місця на хімічних чи металургійних комбінатах, які без крайньої потреби загазовують повітря своїми дешевими автомобілями, їдять штучну їжу й розкидають де попало пластикове сміття. Їх у космос? Я погоджуюсь, що представникам глобальних еліт не так уже й легко перебратися на іншу планету, їм є що покидати: підземні бункери класу “люкс”, штучні острівні міста в океані тощо.

Тому пана Безоса можна зрозуміти, коли він каже, що Земля – “це особливе місце, і ми не можемо його знищити”. Ключовим питанням тут є: хто – ми? “Мільйони людей згодом переселяться у Всесвіт. Це візія Blue Origina [фірма Безоса], щоб мільйони людей працювали в космосі”. Стоп! Тут щось із цифрами: мільйони в космос, на Землі – вибрані (вибраних же не може бути мільярд). А куди ж подінуться наявні нині сім мільярдів мешканців планети?

“У майбутньому багато людей уже народжуватимуться в космосі – і він буде їхнім домом. Будуть народжуватись і жити в колоніях у космосі, а Землю будуть відвідувати так, як ми відвідуємо національний парк Yellowstone”, – припускає Безос. А я питаю: хто й кому продаватиме квитки в цей парк і на космічні судна до Землі? 

Щоб у читача не склалося враження, що ці мої питання без відповідей – це симптоми параної, зауважу тільки, що на запитання ініціатора форуму пана Ігнатіуса про те, хто ж вирішуватиме, кому жити на Землі, Безос теж не відповів. 

Й останнє: чому нас, “маленьких українців”, мали б хвилювати ці проблеми прийдешності? Бо “маленький землянин”, як відомо, не надто цікавиться своїми космічними перспективами, не довіряє елітам, не слухає їх і пхає свою біду поперед себе, покладаючись лише на власні сили в боротьбі за виживання й задля щасливого майбутнього своїх нащадків. Йому й не втямки, що без власної “візії” небесного життя “щасливе майбутнє” його нащадків, найімовірніше, формуватиметься в одній із космічних колоній – і там їм уже жодні власні сили не допоможуть. Доведеться очікувати порятунку тільки від незнаних наразі інопланетян.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Суспільство двох рівнів Старість відміняється