Країна зв’язків

Країна зв’язків
Без зв’язків у цій країні нікуди. Зв’язки – це те, на чому все тут тримається. Те, завдяки чому можна тут усе роздобути. Зокрема – і проблеми.

Тут усі мають якісь зв’язки: сімейні, родинні, на стороні, телефонні, дружні, сумнівні, статеві, випадкові, тісні. Тут усе так заплутано та переплутано, що іноді це можуть бути навіть дружно-сумнівні зв’язки телефоном. Тому тут обов’язково потрібно уважно стежити за оповіддю, аби хоч щось зрозуміти. Тому тут мешкають найкращі байкарі, що запудрять вам мізки ще на початку історії. Особливо, якщо історія ця про вибори. Тож треба детально вивчити контексти, бо без цих чітких з’ясувань зв’язків усіх з усіма тут нічого не вдасться второпати.

У цій країні вкрай складно вижити без зв’язків, через те всі готують одні проти одних зв’Язки, себто союзи. Тут найбільшим союзом проти народу був Союз Радянський. У часи його існування почесною справою вважалося працювати зв’язківцем, себто телефоністом, і чи не найнебезпечніше було виступати зв’язківцем підпілля, яке з тим самим Союзом вело боротьбу. Намагалося завести зв’язки проти нього, аби скрутити йому в’язи.

Тут народ скаже, як зав’яже. Тут на пам’ять люди зав’язують собі вузли, а в старих телефонних апаратах намотують собі звивистий шнур на руку, поки точать ляси. Коли хвилюються, то накручують волосся на пальці, аби втримати в голові нитку розмови, аби не заплутатись у всіх хитросплетіннях.

Тут найпопулярнішою порадою з народної медицини од купи болячок є зав’язати собі на руці червону нитку чи вузол довкола проблемного місця. Тоді все розсмокчеться чи відпаде.

Проте все це відступає на другий план перед найвигіднішим видом зв’язків – кумівським. Од того режим тут непотичний, себто тим, у кого нема кумів у владі, не варто туди навіть потикатися (не-потичний). Через те всі поспішають налагодити такий тип зв’язків якнайшвидше. Для того ще в ранньому віці молодь пов’язує свою долю й народжує дітей. Але ранні шлюби не дуже міцні. Зате їх хоча б не називають, як в сусідній країні, “браком”. Проте суспільство створило компенсацію на випадок невдалого шлюбу, бо кумівські стосунки тривають навіть після розлучення, тож вибирання хрещених для діток – стратегічно важливий ритуал. Через те йому іноді приділяють більше уваги, ніж самим дітям. Здається, що частина й заводить малечу, аби мати можливість обжитись кумами.

Тож тут особисті зв’язки підміняють собою причинно-наслідкові, роблячи останні несуттєвими та маловагомими, особливо, якщо вони не в’яжуться зі зв’язками родинними та вузликами від болю. Од того розібратися з усім стає стократ складніше. Ця країна – велетенський детектив. Непочатий край роботи для тих, кому кортить щось порозслідувати. Цей суцільний клубок зв’язків і таємниць настільки міцний, що вжахнувся би навіть Едгар Аллан По й заплутався б сам Артур Конан Дойль. Куди там загадкам Сфінкса. Тут кожен розслідувач має бути готовим до того, що впіймати вдасться хіба що облизня. Так само дуже ймовірно, що шукаючи зачіпки в корупційних схемах, натрапить на сліди у ній своєї родини, тож доведеться вирішувати: з ким чи з чим зав’язувати?

Зате дуже нав’язливі люди трапляються в потягах. Усе норовлять зав’язати із вами розмову чи показати свою до чогось охочість, бо, може, ви якась важлива персона.

У цій країні дуже важливо хоча б вдавати причетність до великих світу цього. Та й до невеликих, до каліфів-на-час, аби вхопити й свої 15 хвилин слави. Це одразу підносить й окрилює. Майже кожна людина в цім краю та й має як не щось позичене в сусіда, який якось п’яним вліз у кадр під час зйомок ДТП, то автограф далекого родича на зошиті з рецептами, графоманські вірші якого друкувала районна газета. Якщо таланить узяти за руку когось із зірок обласного чи загальнодержавного масштабу, то десниця та потім не миється тижнями й ще довго показується друзям, співробітникам і рідним, мов дорогий артефакт.

Можливо, саме тому один із найбільших винахідників цієї країни Євген Патон прославився системою зварювання, себто спробою здовготривалити зв’язки без зайвої мороки. Тож недивно, що люди тут дуже до всього прив’язуються і дуже неохоче відв’язуються. Особливо, якщо мова про жирненькі посади. Як-от син того ж Патона, Борис, який до своєї смерти в 101-річному віці пропрацював головою Національної академії наук.

Зав’язати із цією вакханалією вдасться, тільки якщо прищепити місцевому люду прив’язаність до причинно-наслідкових зв’язків. Звісно, можна було би ще спробувати розплутати всі ті хитросплетіння, які тут назбиралися, але є ризик, що саме всі ці заплутані зв’язки і тримають цю країну у купі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


А після нас хоч щось Лайфгаки