By 
Як оцінюється робота державного апарату, а зокрема держслужбовців? Які для цього є підходи, принципи, критерії? У теорії управління ефективність визначається як відношення результату до витрат на його отримання. У цьому випадку ми не ставимо за мету “удосконалити” державну службу України, проводячи для цього “анатомічний” розтин перманентно немічного “тіла”, а лише хочемо простежити негативні наслідки неефективних (невмотивованих) управлінських рішень для системи державного управління, а зокрема для військовослужбовців.
Критерії оцінки пов’язані з поняттям ефективності, вони трансформують його в себе через певні уточнення та визначення, віддзеркалюють співвідношення між отриманими соціальними результатами та витратами на їхнє досягнення. У системі управління критерій також визначає ефективність, тобто оцінює прояви управління, завдяки аналізу яких можна окреслити його рівень, якість та відповідність потребам суспільства. Саме врахування якості вирізняє критерії управління серед інших показників, що вимірюють тільки кількісні чинники відповідних ознак, проявів тощо.
Функціональна оцінка розкриває, характеризує та дозволяє визначити роль державного апарату в суспільному розвитку, у вирішенні тих проблем, що виникають під час соціально-економічного розвитку та життя суспільства. Оцінка діяльності органу влади загалом зосереджена на наслідках, позаяк кінцевою метою виробництва послуг і товарів у державному секторі є не економічні блага, а їхня здатність задовольняти інтереси користувачів і платників податків. Найважливішими показниками є результати та наслідки – саме з огляду на них ми робимо остаточні висновки.
Не менш важливим є й витратний складник оцінки. Справа в тому, що матеріальні, фінансові, кадрові, інтелектуальні, інформаційні та інші витрати на функціонування державного апарату доволі великі. Значним є також обсяг управлінської діяльності, що виражається в реалізації нормативно-правових засад забезпечення життєдіяльності суспільства, у здійсненні організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих і нормопроектних повноважень, у витратах робочого часу державних службовців.
Діяльність органів управління оцінюють різні суб’єкти з різних позицій. Громадян, наприклад, цікавлять результати цієї діяльності; законодавця —результати та характер виконаної роботи для виділення коштів із бюджету; керівника органу, державного службовця — досягнення цілей, поставлених перед органом. Це зумовлює диференційований підхід до оцінки функціонування державного апарату як із погляду суб’єкта, так і об’єкта, а саме функціональної оцінки, тобто визначення соціальних наслідків діяльності державного апарату та витратного складника.
Як і за що відбувається кар’єрне зростання військовослужбовців? За які подвиги? Наприклад, працівників правоохоронних органів заохочують (вищі посади, звання, оклади, платня тощо): поліцейських – за кількість затриманих, прокурорів – за кількість звинувачених, суддів – за кількість засуджених. Для військовослужбовців є інша градація кар’єрного зростання, зокрема кожні 2-3 роки за відсутності дисциплінарного стягнення має присвоюватися наступне військове звання і, відповідно, вища посада.
Функціональна оцінка в цьому випадку є соціально-економічною категорією, що розкриває взаємозв’язок між результатами управлінської діяльності, соціальними ефектами і техніко-економічними показниками, а також затратами управлінської праці (живої та матеріалізованої).
Однак проблема полягає в тому, що для державного апарату, як і для його складників — органів влади (законодавчої, виконавчої, судової) та державної служби, включно зі спецслужбами, розроблення критеріїв оцінки функціонування пов’язане із суттєвими труднощами, що зумовлені невизначеністю як отриманих соціальних результатів, так і витрат на їхнє досягнення (останнє пов’язане з тим, що об’єкт управління також зазнає певних витрат, які не завжди можна порахувати). Водночас варто пам’ятати, що, по-перше, загальний соціальний ефект створюють не тільки суб’єкти, а й об’єкти управління; по-друге — поряд з державним апаратом в управлінні суспільними процесами беруть участь й інші суб’єкти механізму держави, а саме органи самоврядування, громадські об’єднання тощо. Отже, із загального соціального ефекту необхідно виокремити соціальний ефект, отриманий завдяки активності об’єктів господарювання (що для ринкових умов може становити визначальну частину), а також створений іншими суб’єктами управління, і тільки залишок можна співвідносити із діяльністю конкретного органу.
За такого розгляду соціальний ефект є інтегрованим критерієм, а фактично результатом, який отримує суспільство як в умовах споживання матеріальних, соціальних і духовних цінностей, так і під час їхнього виробництва. Соціальний ефект отримується впродовж і внаслідок усього життєвого циклу виробу, ідеї, організаційної форми завдяки раціональній організації суб’єкта управління, оптимального функціонування об’єктів, узгодженості їхньої діяльності із закономірностями соціально-економічного стану суспільства, відповідності потребам, інтересам і можливостям громадян. Наведені ознаки раціональності, оптимальності, узгодженості та відповідності є характерними для прояву позитивного соціального ефекту.
Критерії функціональної оцінки показують здатність забезпечувати регулювання суспільними процесами. Водночас вони можуть застосовуватися для аналізу функціонування як усього державного апарату, так і його окремих складників. Тобто ці критерії мають бути універсальними, гармонійними для будь-яких організаційно-правових рівнів органів, зрозумілими для населення.
У випадку конкретного органу державної влади цей критерій оцінюватиме відповідність наданих послуг (оборона, безпека, захист) потребам населення, суспільства, особистості; ступінь використання наявних ресурсів шляхом визначення відношення результатів, фактично отриманих з наявних ресурсів, до максимальних результатів, які з них можна було б отримати. Водночас він набуває ознаки ступеня результативності, тобто постає безрозмірною величиною, яка надає можливість здійснювати порівняльну оцінку діяльності (спеціальна соціальна ефективність) різних органів влади з однаковим організаційно-правовим статусом (наприклад: працівники МНС і СБУ, їхні структурні підрозділи).
Критерій “ступінь досягнення” може застосовуватись для правильної оцінки потенціалу управління та міри його використання. Критерії “результативність” та “ступінь досягнення” є інтегрованими, вони описують функціональну оцінку діяльності суб’єктів державного апарату.
Однак критерії функціональної оцінки, витратної оцінки та спеціальної соціальної ефективності, що охоплюють усі аспекти функціонування державного апарату, його складників, а також органів спецслужб, у практичній діяльності не враховувалися. Їхнє системне застосування дозволило б оцінювати рівень організації державного апарату, його структурних підрозділів, окремих службовців.
Політичне та економічне реформування суспільства залежить від суттєвого підвищення ефективності функціонування державного апарату, від його діяльності, від своєчасного прийняття управлінських рішень. Тому для забезпечення належного рівня відповідальності варто створити єдину систему планування, оцінювання та заохочення державних службовців укупі з системою відповідальності (кримінальної кари, адміністративного стягнення, фінансово-матеріального відшкодування).
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
